Календар свят та визначних дат

на квітень

1 квітня - День сміху 

              - Міжнародний день птахів

2
2 квітня - Міжнародний день дитячої книги

4 квітня - День веб-майстра

              - День створення НАТО

5 квітня - Міжнародний день моральності

7 квітня - Всесвітній день здоров'я

11 квітня  - Міжнародний день звільнення в’язнiв фашистських концтаборів

12 квітня - Міжнародний день польоту людини в космос

15 квітня - Міжнародний день культури

18 квітня - День пам'яток історії та культури

                - Міжнародний день пам'яток і визначних місць

19 квітня - День довкілля

21 квітня - Всесвітній день творчості та інноваційної діяльності

22 квітня - Міжнародний день Матері-Землі

23 квітня - Всесвітній день книги тa авторського права

                - Всеукраїнський день психолога

23 квітня - 105 років тому народився Григорій Михайлович Тютюнник (1920-1961) - письменник, журналіст, публіцист, педагог Найвідоміші його твори - повість «Хмарка сонця не заступить», збірки оповідань «Зоряні межі» та віршів «Журавлині ключі». Однак справжнім відкриттям вітчизняної літератури став його роман «Вир».

24 квітня - 105 років тому народився Дмитро Григорович Білоус (1920— 2004) - поет, перекладач, педагог, літературний критик, громадський діяч. Автор збірок гумору та сатири, книжок для дітей, статей, літературних розвідок про творчість українських письменників, понад 20 поетичних збірок. Серед них: «Осколочним!»; «Будьмо здорові»; «Декому на згадку»; «Пташині голоси» та ін.

26 квітня - Міжнародний день пам'яті Чорнобиля

28 квітня - Всесвітній день охорони праці

30 квітня - День прикордонника України

 

24 березня – Всесвітній і Всеукраїнський день боротьби проти туберкульозу

Щорічно 24 березня в усьому світі проводиться Всесвітній День боротьби з туберкульозом. В Україні цей день визначено також як Всеукраїнський день боротьби з туберкульозом. Саме в цей день, в 1882 році доктор Роберт Кох оголосив про те, що йому вдалося відкрити бактерію, що викликає туберкульоз, завдяки чому стала можлива розробка методів діагностики і лікування цього захворювання.

Туберкульоз, як і раніше є провідною причиною смертності від інфекційних хвороб в світі.
В рамках проведення впродовж березня Всеукраїнського місячника боротьби з туберкульозом, соціально-інформаційна кампанія покликана підвищити обізнаність людей щодо туберкульозу; наголосити на необхідності вчасно звернутись за лікарською допомогою при наявності симптомів; не займатися самолікуванням; проходити профілактичні скринінги за потреби; сприятиме покращенню ефективності лікування, в решті решт змінити суспільну думку стосовно формування адекватного ставлення до діагнозу туберкульоз і людей, яких він торкнувся.
Кожна людина, яка хворіє на туберкульоз, заражає 20-30 осіб із свого оточення за рік. На туберкульоз хворіють люди різного віку і статі. Збудник хвороби не розрізняє соціального статусу, і з однаковою силою уражає бідних і заможних. Туберкульозом можна заразитися де завгодно і необов’язково в результаті прямого контакту з хворим. Збуднику туберкульозу притаманна висока стійкість до впливу факторів зовнішнього середовища, у висохлому мокротинні та на різних предметах він може зберігати життєздатність до восьми місяців. Це обумовлює можливість контактно-побутового шляху передачі через посуд, білизну, предмети спільного користування. Оскільки на туберкульоз хворіють і тварини, можливе зараження при вживанні некип’яченого молока, непроварених м’яса, яєць, при догляді за хворими тваринами.

Військові дії та міграція створюють міцне підґрунтя для розвитку туберкульозу. При цьому, через російську військову агресію переважна більшість населення області не мала змоги звертатися за медичною допомогою. Випадки туберкульозу своєчасно не були виявлені.

«В Україні за останні роки досягнуто значного прогресу у подоланні туберкульозу – ухвалено профільний закон та затверджена стратегія розвитку системи протитуберкульозної допомоги. Ці заходи дозволяють привести профілактику та лікування хвороби до європейських стандартів.

Туберкульоз - це інфекційне бактеріальне захворювання, яке найчастіше вражає легені, але може вразити й інші органи - нирки, кістки, лімфовузли. Передається інфекція повітряно-крапельним шляхом: при кашлі, чханні та навіть під час розмови.

У світі від туберкульозу щороку помирає понад 1 млн людей. В Україні ситуація залишається напруженою. До війни наша країна посідала одне з перших місць у Європі за темпами поширення захворювання. Через пандемію та воєнні дії зменшилась кількість пацієнтів, у яких туберкульоз виявлений на ранніх стадіях.

21 березня -  Всесвітній день поезії

Поезія є не просто частиною загальносвітової культури, а й одним з геніальних досягнень людства. Особлива енергетика поезії здатна вести за собою, надихати та об’єднувати. Всього кілька поетичних рядків дивним чином можуть передати романтичні почуття та філософські роздуми, радість життя та біль втрат. І байдуже, якою мовою написані талановиті вірші — почуття й емоції, які вони висловлюють, не знають кордонів. З метою пропагування мистецтва поезії серед населення, підтримки мовного різноманіття за допомогою віршів та сприяння дрібним видавництвам ЮНЕСКО встановила Всесвітній день поезії (World Poetry Day), який відзначається щорічно 21 березня.

ПОЕЗІЯ УКРАЇНИ

В Україні був поширений особливий національний поетичний жанр — думи, тобто епічні та ліричні поеми, які речитативом виконувалися під акомпанемент бандури чи кобзи.

Але справжнім духовним лідером для українців став Тарас Шевченко. Народжений в кріпацтві, він мав видатний художній та поетичний таланти, а за революційний настрій своїх віршів пережив десятирічне заслання. Попри коротке життя, український геній залишив багато видатних поем, балад, повістей та збірку «Кобзар». Шевченко є поетом всесвітнього масштабу — його вірші перекладено на більшість світових мов, і навіть за межами України поету встановлено чимало пам’ятників.

В кінці XIX – на початку XX століття виникли нові поетичні течії — символізм, футуризм, акмеїзм, імажинізм. Представниками цих течій є відомі поети — французи Рембо, Верлен, Бодлер. Україна в цей час збагачується творами класиків національної поезії — Івана Франка та Лесі Українки.

Перша половина XX століття подарувала Україні творчість Максима Рильського, Павла Тичини, Володимира Сосюри, Андрія Малишка. Попри жорсткі рамки державної цензури цим поетам вдавалося писати вірші, які не втрачають актуальності досі.

1960-ті роки отримали назву «епохи шістдесятників» — молодих натхненних людей, зокрема, поетів, які вкладали в свої вірші передову громадянську та національну позицію. Творчість поетів-українців тієї доби — Василя Стуса, Василя Симоненка, Дмитра Павличка, Ліни Костенко багато в чому залишається актуальною і зараз.

Сучасна українська поезія, заснована на вікових традиціях, водночас стала більш глобалізованою. Поети, які належать до різних поколінь, надають багато уваги не тільки національним, а й загальнолюдським проблемам. Серед найвідоміших сучасних українських поетів — Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Андрій Любка.

З найдавніших часів і донині поезія залишається живим видом мистецтва, який постійно розвивається, але суть її залишається незмінною — прагненням до відтворення найглибших та найважливіших людських почуттів.

День поезії покликаний об'єднати всіх людей, відданих віршам. У цей день по всьому світу проходять конкурси та фестивалі, зустрічі авторів і шанувальників, на яких початківці та досвідчені поети презентують свої збірники. Безліч заходів до Дня поезії — це шанс молодих сучасних авторів і маленьких видавництв заявити про себе, отримати першого шанувальника і познайомити світ зі своєю творчістю.

У День поезії люди мистецтва хочуть нагадати всім, що вірші — це живопис, який можна почути.

"Королева української поезії". Ліна Костенко святкує 95-річчя

Ліна Костенко – поетеса-дисидентка, яка вистояла перед радянською цензурою, зберігши вірність правді та національним ідеалам.

Вона одна з небагатьох культурних діячів України, яка відмовилась отримувати звання Герой України.

З початку війни на сході України письменниця приєдналася до гуманітарної акції "Другий фронт АТО" і передавала на фронт збірки своїх поезій.
Після широкомасштабного вторгнення РФ вона не припиняла писати - між обстрілами, під час ракетних атак. Відмовилася залишати рідний Київ і казала, що жодного разу навіть не ховалася в бомбосховище.

Творчість Ліни Костенко відзначається глибоким філософсько-антропологічним змістом, інтелектуальністю й емоційною силою, адже поєднано традиційний український поетичний стиль із новаторськими національними ідеями, що зробило її твори актуальними.

Народилася Ліна Василівна Костенко 19 березня 1930 року в місті Ржищів, що на Київщині. Перші проби пера були ще в дитинстві, у студентські роки почала публікувати свої вірші в українських журналах.

Авторка поетичних збірок «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979), який було удостоєно Шевченківської премії (1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). У 2010 році опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок 2011 року.

Ліна Костенко – це справжній скарб для української літератури. В її творах можна знайти як вічні теми життя, так і оригінальні погляди на сучасність.


Її творчість, стала символом опору та духовної свободи.
Її слово — голос незламності духу та гідності.
Її історичні романи зберігають пам’ять поколінь і ведуть крізь сторінки боротьби за свободу.
Її поеми розкривають філософські й емоційні теми.
Її поезія вражає метафоричністю, глибиною та силою.
Ліна Костенко завжди залишалася вірною собі та своїм принципам.
Її творчість — це код української ідентичності, що відображає глибоке розуміння історії, традицій і цінностей української нації.

5 творів Ліни Коcтенко, які має прочитати кожен українець

1. "Берестечко", 1999

2. "Маруся Чурай", 1979

3."Сад нетанучих скульптур", 1987

4."Записки українського самашедшого", 2010

5.Поезія "Життя іде і все без коректур..."

 

День українського добровольця

14 березня в Україні відбувається вшанування добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.

І 2014-й, і 2022-й рік показали, що воїни доброї волі в Україні – непоодинокі. Добровольчий рух – один з феноменів українського суспільства. Одна з наших суперсил.
У важкі моменти добровольці підтримали та посилили українську армію.

У військо масово йшли найкращі. Люди, які мали досягнення та перспективи у цивільному житті, залишали бізнес і родини, наукові досягнення, успішну карʼєру в різних сферах і навіть своє життя в інших країнах та добровільно йшли на поле бою, щоб захистити Україну. Вони ризикували та ризикують життям заради нас. Чимало з них уже віддали свої життя.
Шана і памʼять – це найменше, чим можемо їм віддячити!

 Чому День українського добровольця відзначається 14 березня?

14 березня 2014-го на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили 500 бійців Самооборони Майдану. Вони сформували перший добровольчий батальйон для захисту України від російської гібридної агресії на Сході.

Навесні того ж року виникла низка добровольчих формувань – як поза державними структурами, так і при облдержадміністраціях, Нацгвардії, поліції.
У боях 2014–2015 років російсько-української війни брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Більшість із них згодом трансформувалися у військові частини силових структур.

Наступний сплеск масового добровольчого руху відбувся наприкінці 2021 – на початку 2022 років. На тлі загрози повномасштабної війни в країні формувалися підрозділи територіальної оборони. А після широкомасштабного вторгнення люди просто заполонили військкомати. Зараз Сили територіальної оборони є наймолодшим родом військ в українській армії.

День українського добровольця встановлено Постановою Верховної Ради України від 17 січня 2017 року № 1822-VII на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.

Україна нині переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність. 
Наші мужні оборонці, які сьогодні гідно дають відсіч ворогові, стоять в одному ряду з цілими поколіннями борців за волю і державну самостійність. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги й віддавали свої життя за українську землю. Серед добровольчих формувань, котрі гідно долучалися до відсічі ворогу в XX столітті, слід згадати загони Вільного козацтва та Гайдамацький кіш Слобідської України в часи Української революції 1917–1921 років, січовиків Карпатської Січі в 1938–1939 роках, воїнів УПА та партизан у часи Другої світової війни.  

Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини.
Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України; ті, хто став до лав територіальної оборони; ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра. 

Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги. 
Українські добровольці – це символ звитяги, самопожертви та героїзму.