9 травня Україна вперше разом з ЄС відзначає на державному рівні День Європи. В цей день ми згадуємо про історію європейської інтеграції та, як народи, що свого часу ворогували, зуміли об’єднатися заради спільного майбутнього. Наша держава подала заявку на вступ до Європейського Союзу в лютому минулого року. 

Після Другої світової війни Європа лежала в руїнах. Для економічного відновлення варто було забути про історичну ворожнечу, зокрема між Францією та Німеччиною, та почати спільними зусиллями будувати єдине майбутнє. 

Одним з тих, хто запропонував втілити спільний європейський проєкт на практиці, був міністр закордонних справ Франції Робер Шуман. Політик народився на прикордонні між Люксембургом, Францією та Німеччиною. Тому Роберт Шуман, як ніхто інший, знав, як це народитися в Люксембурзі, здобути освіту в Німеччині, а зробити політичну кар’єру у Франції.  

9 травня 1950 року було підписано документ, який увійде в історію як «Декларація Шумана». Декларація пропонувала створити Європейську спільноту вугілля і сталі. Але обов’язковою умовою для цього було франко-німецьке замирення.  

«Європа не буде створена відразу чи за єдиним планом. Вона буде побудована через конкретні досягнення, які спочатку створюють фактичну солідарність. Зближення європейських націй вимагає усунення давнього протистояння Франції та Німеччини. Будь-які дії повинні стосуватися насамперед цих двох країн», — стверджувалося в Декларації Шумана. 

Економічна інтеграція між Францією та Німеччиною згодом поширилася на інші країни Західної Європи. У квітні 1951 року було підписано Паризьку угоду, яка заснувала Європейську спільноту вугілля і сталі. Співзасновниками спільноти були Франція, Федеративна Республіка Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди та Люксембург. Угода вступила в дію вже у 1952 році та була чинною до 2002 року.   

Нідерландська версія Паризької угоди 1951 року

День Європи вперше було визнано святом Радою Європи у 1964 році. Вже у 1985 році Європейські спільноти визнали День Європи святом у ЄС. Дату 9 травня було обрано не випадково, а щоб вшанувати внесок Роберта Шумана в євроінтеграцію. На засіданні в Мілані у червні 1985 року Європейська Рада затвердила День Європи як святковий разом з прапором Європи.  Європейський Парламент визнав День Європи у 2008 році. 

Свято Дня Європи є одним із символів Євросоюзу — прапор, валюта євро, гімн та лозунг. Нагадаємо, що гімном ЄС є «Ода радості» Людвіга ван Бетховена, а лозунгом вислів латиною In varietate concordia (Об’єднані в різноманітті).  

Кожна країна має свої традиції святкування Дня Європи. У Німеччині влаштовують європейський тиждень, в Люксембурзі 9 травня вихідний, в Польщі проводять Парад Шумана.   

Зазвичай євроінституції в Люксембурзі, Брюсселі та Страсбурзі проводять офіційні заходи з вшанування пам’яті Робера Шумана та інших політиків, що об’єднали Європу після Другої світової. Варто згадати й Жана Монне, який був президентом Європейської спільноти вугілля і сталі у 1952–1955 роках. Нині його ім’ям названі навчальні та наукові проєкти, які теж сприяють інтеграції України в Євросоюзі. 

Німецький канцлер Конрад Аденауер був серед тих, хто теж сприяв успішності європейського проєкту. Франко-німецький тандем став запорукою подальшої євроінтеграції. Хоча в самій Франції День Європи не є вихідним. 

В Україні День Європи почали святкувати ще у 2003 році. Враховуючи події Євромайдану та підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС у 2014 році, це свято набуло не просто символічного значення. У червні 2022 року Україна отримали кандидатський статус ЄС. Нині ключовим питанням є початок переговорів про вступ України до Євросоюзу. 

Українці вже довели власною боротьбою проти російських окупантів свою європейську ідентичність. 

І те, що сьогодні ми святкуємо День Європи разом з ЄС, дуже важливо. 

Віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина підкреслила значення Дня Європи за нинішніх умов.

— Ми є частиною родини європейських держав зі спільними цінностями та прагненнями, а Збройні Сили України міцно стоять на захисті всієї Вільної Європи.

Наш шлях повернення до родини країн Євросоюзу — це незворотний шлях, Європейський Союз своїми діями підтверджує — майбутнє України — в ЄС. Дедалі більше ми інтегруємось в європейський простір, адаптуємо національне законодавство до відповідного європейського, впроваджуємо норми та стандарти ЄС. А отже прагнемо також якнайшвидше повернутись назад в європейську родину, реінтегруватись у культурний та ціннісний вимір Євросоюзу. 

— День Європи набуває особливого значення, адже для українців він є, зокрема, символом боротьби за свободу та європейське майбутнє, де в основі політик — добробут та права кожного громадянина, — наголосила Ольга Стефанішина. 

 

8 травня - День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років

У 2023 році Верховна Рада України Законом «Про День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» встановила 8 травня як День пам’яті та перемоги – єдину дату, коли Україна відзначає перемогу над нацизмом та вшановує памʼять загиблих у Другій світовій війні (Закон України 29 травня 2023 року № 3107-IX)

8 травня ми вшановуємо подвиг українського народу, його вагомий внесок у перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, висловлюємо повагу усім борцям проти нацизму, увічнюємо пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни. Також у цей травневий день ми утверджуємо спадкоємність традицій воїнів – переможців нацизму та нинішніх захисників нашої Вітчизни, консолідуємо суспільство навколо ідеї захисту України, яка є актуальною, як ніколи раніше.

Ми приєдналися до європейської традиції відзначення цієї дати. Для Європи 8 травня - точка відліку закінчення війни, перемога над страшним злом нацизму, нагадування про катастрофу війни, а не про тріумф одних народів над іншими, переможців над переможеними. Пам’ять про війну має вести не до культу перемоги, а розвивати вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами, а також виховувати сміливість та принциповість у боротьбі з агресією й несправедливістю.

8 травня, в День пам’яті та перемоги, Україна вшановуватиме кожного, хто боровся з нацизмом. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять мирні цивільні люди, які загинули або постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл, діти війни, примусові робітники. Адже війна - це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це - долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.

Друга світова охопила значну частину планети. Участь у ній взяла 61 держава. Воєнні дії велися на території близько 40 країн - у Європі, північній Африці, Азії, Тихоокеанському регіоні. За різними оцінками, в тій війні загинуло від 50 до 85 мільйонів людей.

Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Мільйони українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Водночас українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву.

Обидва тоталітарні режими під час окупації території України здійснювали численні злочини проти цивільного населення - Голокост, масові вбивства та депортації народів. Втрати українців у Другій світовій - близько 8 мільйонів осіб (із них п’ять мільйонів - цивільних та три мільйони військових).

На початку війни український народ, не маючи незалежної держави, був розділений між кількома країнами. Нацисти і комуністи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя, у власних цілях та геополітичних іграх використовували невирішене «українське питання» та прагнення українців до незалежності й суверенітету. Наші землі вони розглядали виключно як ресурс.

Друга світова стала можливою через змову антигуманних режимів - нацистського і комуністичного, а також через лицемірну “політику умиротворення” щодо Гітлера провідних країн світу. Тому важливо пам’ятати, що слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів. Сьогодні світове співтовариство має змогу спертися на той гіркий досвід та історичні уроки для прийняття адекватних безпекових рішень, зокрема щодо російської агресії проти України.

Нині спадкоємицею сталінського режиму є Російська Федерація, яка привласнює перемогу над нацизмом, маніпулює власними громадянами і намагається залякати світ.

Жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога - результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів. Так само неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця в Другій світовій для реваншизму. Кульмінацією цієї агресивної політики Російської Федерації став напад на Україну в 2014 році та злочинне повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року.

Друга світова війна тривала шість років. Перемога над нацизмом була здобута внаслідок неймовірної концентрації всіх сил, взаємодопомоги, консолідації і мобілізації суспільства, солідарності народів та повного перелаштування економічного, політичного і соціального життя в інтересах боротьби зі злом. Ця історія добре ілюструє, в який спосіб спільноти досягають важливих перемог.

Українці зі зброєю в руках захищають Європу і дають шанс на побудову більш тривкого миру і створення нової, справедливішої, світової системи безпеки. Умовою для цього є перемога над Росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії російського імперіалізму проти будь-кого на планеті. Сьогодні в умовах агресії єдиний шлях відновлення - перемогти загарбника.

Символом пам’яті про Другу світову війну з 2014 року в Україні, як і в Європі, є мак пам’яті.

 

• 
  
  
• 
  
• 1 травня - День праці

• 6 травня - День піхоти
• 
  
• 8 травня - День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні
• 
  
• 9 травня - День Європи
• 
  
• 11 травня - День матері
• 
  
• 14 травня - День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни
• 
  
• 15 травня - День вишиванки
• 
  
• - День сім'ї та Міжнародний день сім'ї
• 
  
• 17 травня - День науки
• 
  
• 18 травня - День резервіста України, День пам'яті жертв політичних репресій, День боротьби за права кримськотатарського народу
• 
  
• 23 травня - День морської піхоти України
• 
  
• 24 травня - День слов'янської писемності і культури
• 
  
• 25 травня - День Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, День хіміка
• 
  
• 29 травня - Міжнародний день миротворців
• 
  
• 31 травня - Всесвітній день без тютюну, День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження. 

Травень традиційно починається з Дня праці 1 травня - державного свята та вихідного дня. Особливе місце займає День пам'яті та перемоги над нацизмом 8 травня - дата, що набула нового значення в контексті російської агресії проти України. Важливою датою є День матері, який відзначають у другу неділю травня (11 травня 2025 року). День Європи 9 травня підкреслює європейський вибір України, а День науки 17 травня вшановує внесок українських науковців у розвиток держави.

 

Здавна кожен регіон України мав свої традиції та особливості писанкарства. Одного погляду на писанку було достатньо, щоб сказати в якій області її було виготовлено та що саме хотів сказати автор писанки (деякі з писанок розповідали цілі історії про життя людини чи цілої родини). То якими ж були відмінності між писанками різних областей.

Лемківщина. Тут поширеними були одно- та двоколірні писанки: червоні, жовті, помаранчеві, зелені, блакитні та білі (чорний колір майже не зустрічався). На великодніх писанках лемки зображали сонце, зорі, хрести та троянди (ружі).

 

На писанках Бойківщини нараховувалось до 100 варіацій малюнків: зірки, кривульки, тричверті, спіралі тощо. Кожен символ ніс своє значення. Наприклад, арійський символ сонця (свастика) був побажанням довголіття та щастя, кривульки та спіралі – символізували «нитку життя (долі), життєвий шлях» та вічність руху сонця.

 

Писанки Гуцульщини вважались найінформативнішими – на них можна було прочитати цілу історію про життя людини. Початково гуцульські писанки мали жовтогаряче забарвлення, пізніше на них з’явились й інші кольори: блакитний, червоний, рожевий та фіолетовий. Кожен колір мав символічне значення: чорний – земля,червоний – життя, сила, здоров’я та кохання, білий – чистота та святість, жовтий – колір сонця та достатку, зелений – весна та пробудження природи від зимового сну. Серед візерунків на гуцульських писанках зустрічаються хрест (символ Бога), трикутник (подружня пара), драбинка (символ прагнення до вищого), дерево (древо життя, древо роду), а також тваринні та рослинні мотиви: дубові листочки (сила), колоски (достаток, гарний врожай), пташки. Гуцульські писанки вирізняються тонкістю, ніжністю та мініатюрністю.

Космацькі писанки є більш барвистим різновидом гуцульських писанок. Традиційно на них зображали геометричні візерунки, які поєднувались з деревом життя (гілочкою з птахами), гуцульською хатою, кониками, метеликами, рибками тощо. Зустрічаються на них і квіти-ружі.

Покутські писанки мають зелене, синє, червоне, коричневе або жовте тло, на яке нанесено великий малюнок з рослинними мотивами та ліній, які ділять писанку навпіл або на більше дрібних частин. Характерною ознакою цих писанок є яскраві контрастні плями на всій площині яйця.

На Буковині популярними були геометричні малюнки досить великого розміру. Серед орнаментів зустрічались смужки, розети, які розміщувались на темно-червоному або чорному тлі.

 

Прикарпатські писанки мають жовте, помаранчеве та чорне забарвлення. На писанках зображають церкви з хрестами, свастику та розп'яття зі схематично зображеною людиною.

 

Сокальські писанки вирізняються деталізованими переважно рослинними мотивами, нанесеними на червоне, чорне, темно-зелене чи бузкове тло (інколи малюнки наносять і на нефарбовані яйця). Серед популярних орнаментів: дубове листя, гачкові хрести, решітки, сонечка, вітрячки, метелики тощо.

На Поділлі поширені писанки темних кольорів: чорного, фіолетового та коричневого. Візерунки також мають неяскраве забарвлення: чорного, червоного та білого кольору (інколи зустрічається жовтий та зелений). Серед орнаментів геометричні, рослинні та тваринні мотиви: дубове листя, курячі лапки, черепашки тощо. На писанках-подарунках малювати візерунки-побажання. Наприклад, для дітей зображали квіточки та метеликів, для хліборобів – колоски, як символ гарного врожаю.

У Причорномор’ї найпопулярнішими кольорами для писанок було поєднання синього та зеленого, червоного та чорного, а також жовтого та зеленого кольорів. Орнаменти найчастіше були геометричні та рослинні.

На Наддніпрянщині на писанках зображали рослинні мотиви на чорному, темно-вишневому, червоному, інколи й зеленому тлі. Писанку розділяли на поля. Квіти завжди зображували розгорнутими і вони мали біле, жовте та червоне забарвлення.

Писанки Полтавщини були білого, жовтого та зеленого кольорів з червоними, коричневими, чорними та зеленими орнаментами. Основним мотивом розпису були рослинні мотиви, які доповнювались зображенням людей та тварин.

Писанки з Київщини дещо схожі на полтавські, однак тут частіше зустрічаються геометричні мотиви (трикутники, зірочки), тваринні (курячі лапки) та зображення квітів. Кольори орнаментів більш насиченні та досить великого розміру. Київські писанки вирізняються яскравими зображеннями солярних знаків та рослинних мотивів.

На Чернігівщині переважають писанки білого, червоного та чорного кольорів. Серед орнаментів солярні та рослинні мотиви (геометричні майже не зустрічаються): хмелики, ружі, безконечники, хвильки тощо.

 Для писанок Запоріжжя характерні рослинні мотиви, зображенні широкими лініями чорного та червоного кольорів.

На дніпропетровських писанках вдало поєднуються геометричні та рослинні орнаменти насичених кольорів.

Солярні мотиви та знаки води – характерні орнаменти на писанках Черкащини. Найчастіше на них зображають схід сонця, як символ нового життя.

Писанки Тернопільщини прикрашають хвильки, безкінечники, кривульки, павучки та квіти. Також тут поширенні чорні писанки з орнаментом білого, синього, жовтого (інколи червоного) кольорів.

Волинську писанку ділять на кілька парних полів, на яких зображають вітрячки, грабельки та спіральки, на вишневому або зеленому тлі – колір орнаменту: жовтий, помаранчевий, червоний, білий, рожевий. На писанках поширене поєднання геометричних та рослинних орнаментів: символів родючості, землі та води (трикутники, решіточки, хвилясті лінії).

Писанки Львівщини мають геометричні візерунки (трикутники), солярні мотиви та рослинні орнаменти. На деяких зустрічаються зображення птахів, хрестів, символи води. Для львівських писанок притаманна деталізація та дрібність малюнку.

 

На писанках Житомирщини зустрічаються рослинні мотиви та дзеркальна симетрія (писанку часто ділять на чотири частини і кожна є віддзеркаленням). Найпоширеніші орнаменти – дзвоники, тюльпани та троянди.

На рівненських писанках найчастіше зустрічаються геометричні та рослинні мотиви, зображенні на зеленому або червоному тлі. Колір орнаменту білий, червоний, жовтий, зелений.

На Вінниччині та Хмельниччині писанки мають яскраві геометричні та рослинні орнаменти досить великого розміру. Цим писанкам притаманна певна грубість виконання та форм. Орнаменти: паралельні лінії (символ води), зиґзаґи, спіралі, кривульки, свасти та ламанні хрести.

Писанки Сумщини традиційно ділять на дві частини (малюнок на кожну наносить однаковий). Характерні орнаменти: солярні знаки (зорі, сонечко). Кольори орнаменту червоний, білий (тло найчастіше чорного кольору, як і в тернопільських писанок).

Харківські писанки мають темне забарвлення: чорний, темно-червоний або зелений кольори. Орнаменти спокійних кольорів: коричневого, жовтого, білого. Найпоширеніші символи: дубові листочки, тюльпани, ружі, зірки.

 Для писанок Південної України характерні яскраві та контрастні кольори, великі малюнки з невеликою кількістю деталей. Поширеними є геометричні мотиві, що поєднуються рослинними символами.

 

ПАМ'ЯТКИ СУМЩИНИ.

Софронієвський монастир, Нова Слобода

Софроніївський монастир – православна чоловіча обитель, заснована близько 1630 року. Розташований у селі Новій Слободі на горі Чудна. Унікальний комплекс Софронієвського монастиря розташований серед дубового лісу, на високих пагорбах над рівнинною заплавою Сейму.

Що можна побачити в монастирі Відвідайте ці дивовижні місця, і ви побачите три вцілілі наземні споруди: трапезну 17 століття, яка має прямокутний корпус, розташована на окремій височині. Зовнішній вигляд одноповерхової будівлі відрізняється від церкви своєю суворістю і лаконічністю; надбрамну Покровську церкву середини 18 століття із виразним силуетом. Храм складається з двох ярусів, на першому з яких розташовані арка й арочні дверні прорізи. Другий ярус церкви являє собою стрункий одноглавий храм, побудований у стилі єлизаветинського бароко. Його фасад прикрашають пишні наличники на вікнах, вигнуті карнизи й витончений купол; настоятельскій корпус, побудований 1911 року – пишно прикрашений та побудований в неоросійським стилі. Різноманітні напівколони, різьблені лиштви є його відмінною особливістю. Більш відомий як храм Пророка Іллі. Окрім дивом вцілілих давніх споруд, на території комплексу Софронієвського монастиря можна знайти й сучасні будівлі. Це: лікарняний корпус – збудований у «неоросійському» або псевдоросійському стилі. Ілюстрацією цьому слугують  стилізовані карнизи, напівколони, склепіння. Розташований неподалік від трапезної; капличка Божої Матері. Однак найбільш цікава частина Софронієвського монастиря у підвалах. Кілька печерних комплексів вириті в лісовому грунті на зразок знаменитих підземель Києво-Печерської лаври. Лабіринти складаються з безлічі недосліджених ходів, ніш-аркосолій для поховань і відокремлених келій. Найдавніші печери датуються 13–14 століттям. Вони досі зберігають безліч таємниць і загадок історії.

Садиба «Круглий двір», Тростянець

У Сумській області, на північному сході України, розташоване невелике й затишне містечко Тростянець. Однією з унікальних пам'яток архітектури в ньому є садиба «Круглий двір». Це улюблене місце туристів не має аналогів в українській архітектурі середини 18 століття.

Історія

 Садиба «Круглий двір» – одне з трьох чудес Сумщини. Заснована Йосипом, Герасимом, Денисом та Пилипом Надаржинськими 1749 року. З моменту побудови використовувалася як оборонне укріплення від постійних набігів кримських татар. Архітектором «Круглого двору» був Йосип Надаржинський – син царського духівника Тимофія Надаржинського. Він спроектував одноповерхову фортецю в формі овалу, ширина якої сягає 60 метрів, а довжина – 80. На початку 19 століття садиба «Круглий двір» із прилеглою територією перейшла у володіння князя Василя Голіцина. З цього моменту почався новий етап в існуванні «українського амфітеатру». Князь модернізував його, перетворивши на будівлю для театральних виступів. Усередині прибудували триярусні ложі для глядачів, а внизу на майданчику грали актори-кріпаки. Також внутрішні приміщення веж були обладнані під житлові кімнати для театральної трупи. На арені ставили різноманітні постановки, влаштовували балетні виступи, проводили кінні та циркові акробатичні вистави. Спробуйте вимовити якесь слово чи зачитати вірш, перебуваючи всередині садиби, і ви переконаєтеся, що тут чудова акустика. Сьогодні «Круглий двір» використовують для проведення різних культурних акцій та заходів. 

Що можна побачити в садибі

 Садиба «Круглий двір» – найдавніша громадська споруда північного сходу України, яка збереглася до нашого часу. Розташована в центральному парку міста. За своєю формою садиба-манеж нагадує античний амфітеатр. Однак сама споруда має чотири триярусні вежі, схожі за конструкцією на маленькі ротонди. Будівля обнесена глухою цегляною стіною. Готичні вузькі стрілчасті вікна розташовані в два ряди й розділені рельєфним виступом.  Загалом у будівлі простежується поєднання готики та українського бароко. Зі східного боку Круглого двору є головні ворота у формі арки, через які можна потрапити всередину. Влітку садиба «Круглий двір» перетворюється на місце проведення різноманітних концертів, реконструкцій історичних подій, лицарських турнірів, фестивалів, ярмарків, прямих трансляцій. Також тут полюбляють влаштовувати фотосети. Родзинкою садиби є нічне освітлення, що значно додає шарму цьому місцю. Біля садиби розташований палац князя, який також можна відвідати. Раніше в маєтку Василя Голіцина жив і творив російський композитор Петро Чайковський, який написав тут знамениту увертюру «Гроза». На території маєтку розбитий дендропарк з декількома ставками, багатовіковими дубами й мінеральними джерелами. Також тут облаштована алея закоханих із пам'ятником серцю.


 Мовчанський монастир-фортеця

Молчанський монастир-фортеця є найвідомішою пам`яткою Сумської області. Перші згадки про фортецю датуються 16 століттям, хоча, імовірно, як оборонна споруда вона могла бути побудована на кілька століть раніше. За свідченнями архівних документів, вже в 16 столітті будівля була побудована з міцного каменю, а не з дерева, як більшість фортець на Русі.

Починаючи з 1592, територію зміцнення стали заселяти монахи, працями яких, всередині шестикутної фортеці, був побудований православний храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Трохи пізніше проживали тут монахи зайняли всю цитадель. Свою гучну славу Молчанський монастир-фортеця набув після періоду «смути», коли по всій державі велися бої за царювання між Борисом Годуновим і названим сином Івана Грозного Лжедмитрием. Саме він зайняв фортеця в Путивлі під власну резиденцію. До того моменту Молчанський монастир і селища навколо нього були одними з найзаможніших, сюди з`їжджалися купці з ближніх і дальніх городищ. Після 16 століття подібний підйом Путивля не повторювався. У період революцій 20 століття руйнування монастирського комплексу досягли неймовірних масштабів, і лише до 1990-м рокам завдяки реконструкціям вдалося повернути фортеці її колишній вигляд і пишне оздоблення. Сьогодні Молчанський монастир-фортеця є місцем світового паломництва як релігійний центр і пам`ятник культури. Архітектура жіночого монастиря реконструйована в стилі класичного українського бароко, а всередині комплексу тривають відновлювальні роботи.

Палац Лещинських, Кияниця

Перлиною садибного будівництва чудової Слобожанщини є палац Лещинських, розташований у селі Кияниця Сумської області.

Історія палацу в Кияниці Палац Лещинських був побудований у 1890 році. Меценат, цукрозаводчик І. Харитоненко купив тут землю, де і побудував свій перший цукровий завод і невеликий палац, який заповідав своїй племінниці Марії Лещинській. Радянський період У радянські часи у палаці Лещинських перебувала музична школа, а після – турбаза всесоюзного значення «Кияниця». На турбазі відпочивали приїжджі з Москви, Северодвінську, Мурманська і Крайньої Півночі СРСР. На озері була можливість поплавати на катамаранах і човнах. У збережених господарських будівлях розміщувалася їдальня. Зсередини Кияницький палац переобладнали: розкішні зали і апартаменти перетворили у номери на кшталт гуртожитку. Палац сьогодні Сьогодні садиба перебуває в аварійному стані. Сам палац Лещинських і службові приміщення приходять у запустіння і повільно руйнуються. Незважаючи на їх занедбаний вигляд, вони продовжують захоплювати своєю композиційною довершеністю, величчю і красою збереженого зовнішнього декору. В даний період часу палац Лещинських у Кияниці належить Сумському національному аграрному університету. У ньому проведена часткова реставрація.

Що можна побачити у палаці Лещинських 

До сих пір напівзруйнована садиба зберігає сліди колишнього чарівності. Двоповерховий палац, побудований у стилі неоренесансу, стоїть на березі озера. Садиба Харитоненко прикрашена витонченою башточкою над парадним під'їздом і декорована колонами. Будівлю оточує величезний англійський парк загальною площею 56 га. Тут виростають понад 70 видів чагарників і дерев. Особливо романтичний вид палац має з протилежного берега озера. Збереглися господарські будівлі, невеликий флігель і міст через ставок, побудований господарями. До недавнього часу всередині палацу можна було помилуватися залишками ліпнини і величезними з витонченими поручнями сходами, що ведуть на другий поверх

Пам'ятки Сумщини можна переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/wat

ch?v=dHdvtxLgpfI,  

https://www.youtube.com/watch?v=29LeyXzBD_A