Інформаційні матеріали

 до Дня пам'яті Героїв Крут – 2021

29 січня в Україні відзначається річниця бою під Крутами, який для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.

Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів ворожий наступ більшовиків на Київ було зупинено на декілька днів. У цей час відбувалися переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. 9 лютого 1918 року Брестський мирний договір було підписано. Він означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.

Важливі акценти

• Бій під Крутами став успішною оборонною операцією. Наступ переважаючих сил ворога було зупинено на декілька днів. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу.
• Брестський мир означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.
• Незалежність Української Народної Республіки довелося захищати від російської військової агресії на початках силами добровольчих формувань.
• Згодом українські війська за підтримки німецьких та австро-угорських (завдяки Брестському договору) звільнили від більшовиків всю територію України.
• Події Української революції засвідчили: державність без армії неможлива.
• Сміливість та жертовність крутянців зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнюють захисників Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому героїв Крут у публіцистиці часто називають “першими кіборгами”.

Історична довідка

Перша незалежність

У 1917 році постала Українська Центральна Рада, згодом була створена Українська Народна Республіка.

Прихід до влади у Росії більшовиків у листопаді 1917 року становив загрозу для України. Вони прагнули встановити контроль над Україною. У грудні більшовицький уряд Росії (Рада народних комісарів) направив ультиматум Українській Центральній Раді. У ньому йшлося про виконання таких умов: дозволити переміщення більшовицьких військ в Україні, не пропускати із фронту (Першої світової війни) на Дон антибільшовицькі сили і відмовитися від утворення окремого Українського фронту. Українці відхилили вимоги і звинуватили більшовицьку Росію у втручанні у внутрішні справи України та розпалюванні ворожнечі. Раднарком, своєю чергою, оголосив Центральну Раду “в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні”.

7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. У середині січня 1918-го вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.

Напередодні бою

Більшовицькі сили наступали на Київ з двох напрямків. Загін під командуванням Михайла Муравйова просувався Полтавщиною, в той час як на Чернігівщині діяв 1-й Мінський революційний загін на чолі з Рейнгольдом Берзіним. Вважаючи полтавський напрямок найбільш загрозливим, українське командування спрямувало туди найбоєздатніші частини, зокрема, Січових стрільців та Гайдамацький кіш Слобідської України.

Всупереч розрахункам, основні сили загону Муравйова вирушили на з'єднання з Мінським революційним загоном. 28 січня вони заволоділи ключовим пунктом української оборони на Чернігівщині – станцією Бахмач. Здавалося, більше нічого не завадить більшовицькому наступу на Київ.

На підступах до столиці Муравйов закликав: “Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо".

Проте вже наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – курсанти  Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького сотника Аверкія Гончаренка та добровольці Помічного студентського куреня Січових стрільців (18-20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.

Перші кіборги

29 січня 1918 року в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв при 16 кулеметах та з однією гарматою на залiзничнiй платформi. У росіян була десятикратна перевага в живій силі, мали бронепотяг та артилерію.

Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, – заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Полонених катували, а потім стратили. Згодом частину героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

Загалом у бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб.

Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв.

Брестський мирний договір

Затримавши ворога на чотири дні, українські війська дали змогу уряду укласти Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору. Він визначав:

• визнання Четверним союзом самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин;
• перехід Холмщини та Підляшшя до складу  України; Східна Галичина та Буковина мали бути виділені в окремий коронний край Австро-Угорщини;
• кордон із Польщею, що мав бути визначений комісією “на основі етнографічних відносин і бажань людности”;
• відмову сторін від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною;
• обмін військовополоненими та встановлення дипломатичних відносин;
• постачання УНР іншій стороні до 31 липня 1918 року 60 мільйонів пудів хліба, 2750 тисяч пудів м’яса, іншу сільгосппродукцію та промислову сировину.

Тим часом 4 лютого 1918 року більшовицькі війська Михайла Муравйова підійшли до Києва. Під гуркіт гармат Центральна Рада приймала найрадикальніші закони – про ліквідацію права власності на землю та демобілізацію.

Через два дні почався масований артилерійський обстріл, ще через 3 дні муравйовці ввірвалися в місто. Розгорнулося мародерство і полювання на українських чиновників, офіцерів, усіх “підозрілих”. Жертвами “червоного терору” стали декілька тисяч киян. Вже наприкінці лютого 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ українці почали звільнення України від більшовиків. У квітні було звільнено майже всю Україну.

Бій під Крутами став боєм за майбутнє України.

Корисні Інтернет-посилання

• В’ятрович Володимир. “Крути – бій за майбутнє”: http://blogs.pravda.com.ua/authors/viatrovych/56ab02d9b630d/
• “Завдяки Крутам УНР визнали державою”: інтерв’ю із професором Володимиром Сергійчуком: http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/01/29/110360/
• Михайло Ковальчук. “Бій під Крутами: відомі й невідомі сторінки”: http://www.istpravda.com.ua/research/2014/01/29/141189/
• Ярослав Тинченко. “Життя після Крут. Як склалася доля учасників січневого бою”: http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/01/28/19369/
• Андрій Любарець. “Бій під Крутами у історичній пам’яті”: http://www.istpravda.com.ua/research/2012/01/29/70470/
• Ісаюк Олеся. “Шість тез про Крути або Що не так із традиційним баченням подій 29 січня 1918 року”: https://lb.ua/blog/isayuk_olesya/293772_shist_tez_pro_kruti_abo_shcho_iz.html
• Гончаренко А. Бій під Крутами (спогади учасника): http://kruty.org.ua/spogady/64-q-q-
• Михайлик М. День 29 січня 1918 року (спогади учасника): http://kruty.org.ua/spogady/62-q-29-1918q-
• Монкевич Б. Бій під Крутами (спогади учасника): http://kruty.org.ua/spogady/60-2008-10-04-20-48-42
• Лоський І. Крути (спогади учасника): http://kruty.org.ua/spogady/59--qq
• Файзулін Ярослав. “Бій під Крутами: як відрізнити історичну правду від міфу”: http://tyzhden.ua/History/40792
• Інтерв’ю з Ярославом Файзуліним. “Що спільного між героями Крут та «кіборгами» Донецького аеропорту?”: https://dzerkalo.media/shho-spilnogo-mizh-geroyami-krut-ta-kiborgami-donetskogo-aeroportu/

 

 

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ДО ДНЯ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ 22 СІЧНЯ

Український інститут національної пам'яті пропонує вважати 2016-й Роком Державності України. 2016 року Україна відзначає 25-річчя нинішньої державності. 24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення незалежності України, який українці схвалили на референдумі 1 грудня. Ця подія стала відправною точкою для відліку історії сучасної Української державності. Утім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня 1991 року насправді відбулося відновлення державної незалежності України.

Вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу.

З метою гідного відзначення 25-річчя незалежності України на виконання Указу Президента України “Про відзначення 25-ї річниці незалежності України” від 03 грудня 2015 року № 675 Український інститут національної пам’яті пропонує вважати 2016 рік Роком Державності України.

Важливо говорити не тільки про 24 серпня 1991 року – акт, який став логічним завершенням боротьби українців за незалежність, а й про цілу низку визначальних для державотворення історичних подій ХХ століття:
22 січня 1918 року – проголошення незалежності Української Народної Республіки;
22 січня 1919 року – проголошення Акта злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки;

• 
  

 14 січня відзначаються і свято на честь архієпископа Василя Великого (свято Василя 2021), і свято Обрізання Господнього, і Старий Новий рік 2021. І свято Василя (як його називають в Україні - свято Василя та Маланки) об'єднує всі урочистості в одне.

Обрізання Господнє в ієрархії церковних свят стоїть вище, ніж День Василя 2021 (адже воно присвячене Христу, а свято Василя – "рядовому" святому) – але обидва вони є церковними святами. Тому у них загальні заборони: не сваритися цього дня, не промовляти лайливих слів, ставити духовне понад фізичні й матеріальні справи. Ще в цей день намагалися нічого не різати (це народна прикмета на Обрізання Господнє). Детальніше читайте в нашому матерілі Навіщо відзначають свято Обрізання Господнє: традиції та прикмети.

Ще ближче традиції свята Василя - до свята Старого Нового року. Святий Василій - покровитель землеробства. Саме звідси "ростуть вуха" у традиції посівати на Старий Новий рік. За традицією, посівають лише хлопці (дівчатам – дзуськи) і лише зерном (пшеницею, житом). При цьому весело співають посівалки.

                   

             13 січня - 13-й день року за Григоріанським календарем. До кінця року залишається 352 дні. У XX і XXI століттях цей день відповідає 31 грудня Юліанського календаря.

Православна церква 13 січня вшановує пам'ять преподобної Меланії або Щедрий вечір. Також святкується Старий Новий Рік. Господині готують святкову вечерю, який в народі називають щедрим, страви не є пісними. Ще 13 січня за церковним календарем відзначається Васильєв вечір (за старим стилем – 31 грудня – переддень Нового року). Свято отримало назву від імені святого Василія Великого - архієпископа.

Що сьогодні не можна робити

Уникайте сварок і помиріться з усіма, з ким посварилися. Рекомендується не виносити з дому сміття – винесете щастя. Не можна вимовляти слово "тринадцять", а також рахувати дрібні монети.

Прикмети на 13 січня

З давніх-давен існують погодні прикмети на цей день:

- йде сніг - до хорошого врожаю;

- ніч ясна - рік буде щасливим;

- іній рясно вкрив дерева - до врожаю зернових;

- відлига - до теплого літа.

13 січня іменини

Іменини у Меланії, Михайла і Петра.

 

12 січня - 145 років від дня народження американського письменника  Джека Лондона(1876 – 1916)

ДЖЕК ЛОНДОН - ЦІКАВІ ФАКТИ З БІОГРАФІЇ

Понад 200 романів, повістей, оповідань – і всі правдиві! Всі сповнені духом пригод, духом свободи, любов’ю до життя. Така творча спадщина Джека Лондона. І це все з його життя.

Улюбленого мільйонами письменника могло й не бути… У далекому 1875 році в американській пресі здійнявся гучний скандал: вагітна коханка відомого астролога Вільяма Чейні, Флора Веллман, намагалася застрелитись через те, що він наполягав на аборті. Проте її спроба виявилася невдалою і 12 січня 1876 року народився Джон Чейні, відомий світові як Джек Лондон.







Доки мати влаштовувала своє життя, маленького хлопчика доглядала Вірджинія Прентісс, колишня рабиня Флори, яка назавжди залишилась важливою людиною в житті Джека Лондона. Саме вона позичила 14-річному хлопцеві 300 доларів на придбання старої рибацької шхуни. До цього він вже встиг побувати продавцем газет, прибиральником в парку та робітником консервної фабрики. А з власною шхуною та ватагою таких самих підлітків став «устричним піратом» - ловив устриць і креветок та продавав ресторанам. За відважний характер його називали «королем піратів». У свої 14 він навіть мав дорослі стосунки – в нього була подруга, Меймі, «королева устричних піратів».







Пізніше була служба в рибацькому патрулі, що якраз полював на браконьєрів, а потів перше велике плавання - матросом промислової шхуни, яка полювала на котиків біля берегів Японії та у Беренговому морі. А потім знову джутова фабрика, робота прасувальником, кочегаром… Фактично, трудовий шлях Джека Лондона можна відслідкувати за його творами: «Оповідання рибацького патруля», «Морський вовк», «Тайфун у берегів Японії», «Мартін Іден», «Джон Ячмінне Зерно».







Намагався отримати освіту, самостійно підготувався й вступив до університету, але через брак коштів вимушений був його покинути. У 1897 році піддався «золотій лихоманці» та вирушив на Аляску. Золота не знайшов, але знайшов щось значно більше – розмаїття образів та сюжетів для своїх майбутніх творів, які й принесли йому всесвітню славу. За рік Джек Лондон повернувся додому й засів за письменництво – писав по 15 годин на день. «Жага життя», «Діти Морозу», «Смок Белью», «Біле ікло», «Донька Снігів»…






Із славою прийшли й гроші – йому платили по 50 тисяч доларів за книжку, нереальні гроші за тих часів. Кажуть, що він був першим письменником, який заробив мільйон доларів власною творчістю. Та чи зробило це його щасливим?







Джек Лондон мав коротке, але яскраве й насичене життя, був авантюристом й хуліганом, мав слабкість до алкоголю, любив жінок. Взагалі вів розпусний спосіб життя. Про жінок казав, що ідеальна дружина має не заважати йому ходити «наліво» й народити йому сина. Одружений був двічі. Перший раз в 1900 році із Бессі Мадерн, нареченою свого загиблого приятеля, яка народила йому дві доньки, проте через нескінчені зради за кілька років спільного життя вони розлучились.







В 1905 році письменник одружився вдруге із 34-річною Чарміан Кіттередж. Чарміан захоплювалась боксом і фехтуванням, обожнювала подорожувати, самостійно заробляла на життя й віддавала перевагу вільним стосункам з чоловіками. Джек Лондон відчув у ній рідну душу, називав її «жінка-товариш».







Разом з Чарміан вони придбали ранчо в Каліфорнії, і всі свої гроші Лондон витрачав на розвиток сільського господарства. Ще з юності він захопився соціалістичними ідеями й тепер мріяв створити сільськогосподарську комуну. Він оселив в будинку своїх товаришів по соціалістичній партії, годував «бродячих філософів». Та невдовзі це ідеалістичне життя скінчилося. В 1911 році у Лондонів народилася донька, хвора і слабка, яка померла за декілька днів. Він був вбитий горем. А ще, страждав від того, що в нього так і не народився син. Стосунки з дружиною погіршилися, а шанувальниці прямо вішалися на шию. Друзі називали його «сексуальним анархістом». Спроби створити «ідеальну ферму» обернулися багатотисячними боргами. У 1913 згорів його щойно побудований будинок, кажуть підпалив хтось з його бродяг. А ще творча криза. Пияцтво. Проблеми із здоров’ям (нирки).







У листопаді 1916 у віці 41 рік Джек Лондон помер. Не розрахував дозу прописаного йому морфію. Найпоширенішою версією смерті письменника є самогубство.

Як не крути, а ніщо так не допоможе зрозуміти характер та світогляд письменника, як його твори. Читаємо ;)