понеділок, 26 квітня 2021 р.

 


 26 квітня, виповнюється 35-а річниця Чорнобильської катастрофи.

26 квітня 1986 року сталася найбільш серйозна техногенна катастрофа в історії цивільної ядерної енергетики - о 1 год. 23 хв. за київським часом з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році. 

В історії багатостраждального українського народу чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху.

31 рік тому вогонь Чорнобиля опалив землю і душі мільйонів людей, показав, що «мирний атом» є доволі небезпечним як сама ядерна зброя.

26 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв. на Чорнобильському реакторі № 4 прогримів вибух, і кілька сотень працівників та пожежників намагалися загасити пожежу, що не припинялася протягом багатьох днів.  Реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто величезну кількість радіоактивних речовин. За потужністю радіоактивний викид у 300 разів перевищував атомне бомбардування японського міста Хіросіма. В результаті аварії стався викид йоду-131, цезію-137, стронцію-90, ізотопів плутонію та інших радіоактивних часток.

Визначити масштаби катастрофи та її впливу на здоров'я людей важко досі. Тільки від раку, що розвинувся в результаті отриманої дози радіації, померли сотні тисяч людей. Прип'ять і навколишні села ще кілька століть будуть небезпечними для проживання.

Навколо ЧАЕС створено 30-кілометрову зону відчуження. Важко збагнути, але в 10-кілометрову зону, напевно, вже ніколи не повернуться люди!

Після найбільшої в світі ядерної катастрофи електростанція продовжувала працювати через гостру нестачу електроенергії в Україні. Остаточна зупинка електростанції сталася тільки у 2000 році.

Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі наслідки трагедії, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям та життям.

Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю.

брест - 26 квітня – день чорнобильської трагедії

пʼятниця, 23 квітня 2021 р.

 


23 квітняВсесвітній день книги і авторського права (World Book and Copyright Day) був заснований під егідою ЮНЕСКО у 1995 році в пам'ять про відомих великих авторів, які народилися або померли в цей день: Вільям Шекспір, Моріс Дрюон, Памела Ліндон Треверс, Халлдор Лакснесс, Мігель де Сервантес-і-Сааведра, Інка Гарсіласо де ла Вега, Жозеп пла-і-Казадеваль, Мануель Мехіа Вальєхо. Свято створене з метою знаходити задоволення в читанні і поважати внесок авторів у соціальний і культурний прогрес людства.


Цікаві і важливі події в Україні та світі 23 квітня

  • 1896 – в Нью-Йорку пройшов перший в Америці кіносеанс.
  • 1907 – Джек Лондон відплив у кругосвітню подорож на двощогловому судні.
  • 1956 – відбувся перший концерт Елвіса Преслі в Лас-Вегасі.
  • 1959 – створено Спілку журналістів України (нині Національна спілка журналістів України).
  • 1964 – в СРСР заснована фірма грамофонних платівок "Мелодія".
  • 1965 – в космос запущено перший радянський супутник зв'язку "Молния-1".
  • 1967 – стартував радянський космічний корабель "Союз-1", пілотований Володимиром Комаровим, який зазнав аварії і загинув при поверненні на Землю.
  • 1975 – в Києві відкрився Український музей книги.

Хто народився 23 квітня

  • 1564 – Вільям Шекспір, великий англійський поет, один із найкращих драматургів світу.
  • 1880 – Михайло Фокін, російський і американський танцівник, хореограф, один з творців сучасного балету.
  • 1891 – Сергій Прокоф'єв, російський радянський композитор, піаніст, диригент.
  • 1918 – Моріс Дрюон, французький письменник.
  • 1920 – Григорій Тютюнник, радянський і український поет, письменник-прозаїк.
  • 1936 – Рой Орбісон, американський співак, композитор, гітарист, піонер рок-н-ролу.
  • 1955 – Джуді Девіс, австралійська актриса кіно і телебачення.
  • 1995 – Джіджі Хадід, американська супермодель.



пʼятниця, 16 квітня 2021 р.

 18 квітня День пам’яток історії та культури

Топ-10 місць Сумщини

Ця дивовижна частина Слобожанщини, на жаль, часто залишається поза увагою туристів.

У часи закритих кордонів та скасованих авіарейсів подорожі Україною стають дедалі актуальнішими. І це безумовний плюс для нашої країни, де внутрішній туризм розвинений приблизно так само, як українське кіно. Ніби нам є чим похвалитися, але масовості не вистачає. Ми звикли подорожувати Європою, відпочивати на курортах Туреччини та Єгипту, навіть їздити до країн Азії, завдяки хорошій рекламі й флеру екзотичності. Однак зовсім губимося в питаннях туризму, які стосуються нашої рідної країни.

З чого почати, як спланувати мандрівку, куди їхати і що дивитися? І тут на поміч приходить Гугл зі статтями на кшталт «Топ місць/замків/палаців України». Я люблю передивлятися подібні матеріали і поради інших мандрівників. Це завжди зручно, бо хтось вже поїхав, перевірив, відсіяв зайве й обрав для тебе найцікавіше. Тому, власне, і пропоную свій топ, заснований на ще свіженьких враженнях від нещодавньої мандрівки Сумщиною. Ця дивовижна частина Слобожанщини, на жаль, часто залишається поза увагою туристів. Але насправді Сумська область багата на мальовничі краєвиди, велику кількість лісів та річок і надзвичайне скупчення унікальних пам’яток архітектури. Їй не вистачає лише промоції. Отож, які туристичні атракції готова показати нам Сумщина?

1. Тростянець

Списки найзатишніших і найкрасивіших маленьких міст завжди формуються з населених пунктів Західної України. Але іноді туди потрапляє Тростянець — прекрасний східний виняток.

Дійсно, центр містечка, де зібрані туристичні цікавинки, виглядає навдивовижу приємно й охайно. Місцеві й мандрівники сходяться до кав’ярні напроти Круглого двору і чекають заходу сонця. Потрібно обов’язково діждатися темряви, бо тоді Тростянець постане зовсім іншим. На ілюмінації тут не економлять, і ввечері архітектурні пам’ятки починають переливатися різними барвами — від ніжно-блакитного до яскраво-червоного. Здавалося б, лише одна маленька деталь, але вона змушує закохатися в це місто.

КРУГЛИЙ ДВІР У МІСТІ ТРОСТЯНЕЦЬ

Романтичності Тростянцю додає і його історія. Скажімо, Круглий двір колись був цирком, у вежах якого жили артисти і балерини з кріпацького театру. А в палаці, що розташований поруч у парку, зупинявся Петро Чайковський і написав там свій перший симфонічний твір. Сьогодні в палаці діють краєзнавчий музей, художня галерея і навіть музей шоколаду. Останній з’явився невипадково, адже Тростянець славиться також шоколадною фабрикою, яка випускає всім знані «Корону» і «Мілку».

2. Парк радянського періоду 

Біля прикордонного міста Путивля, оспіваного ще в XII столітті у «Слові о полку Ігоревім», є ліс із цікавою назвою — Спадщанський. Якраз там, у гущавині, і знаходиться парк радянського періоду. Але боятися подібної локації не слід. На під’їзді до лісу вас зустрічатимуть вказівники та неймовірно гладенька дорога, яка вестиме прямісінько до місця призначення.

ПАРК РАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ

Парк радянського періоду відкрили недавно, в 2019 році, і його колекція, очевидно, поповнюватиметься. Однак уже сьогодні є на що подивитися: статуї й бюсти Леніна, Сталіна, Дзержинського, Фрунзе та Юрія Гагаріна, привезені до парку з усього регіону. Здавалося б, оригінальності музею бракує. Всі постаті добре нам відомі й ще жива пам’ять про часи, коли пам’ятники Леніну стояли на центральних площах в кожному місті України. Втім, саме тут герої тоталітарного світу виглядають по-іншому. Вони втратили свою вагу, свій статус і навіть свою демонічність. Ми більше не маємо вклонятися їм та боятися, тепер — це не більше, як наше минуле.

3. «Золоті Ворота»

Навіть ті люди, які ніколи не бували в Києві, знають про існування столичних Золотих воріт, збудованих за часів князювання Ярослава Мудрого. Проте, виявляється, в Україні є ще одні «Золоті Ворота», і сховані вони від очей туристів у селищі Путивльського району («День» також писав про це в матеріалі «Золоті ворота досвіту Скоропадського»).

ДОРОГА ДО СЕЛА ВОЛОКИТИНЕ

Пам’ятка архітектури XIX століття, чудово збереглася до наших днів і направду дивує своєю пишністю. Це й не дивно, адже колись село Волокитине було відомим далеко за межами Російської імперії. А все завдяки порцеляні, що її виготовляли на місцевій порцеляновій мануфактурі, яку завбачливо звів тут колишній власник маєтку Андрій Миклашевський. Сьогодні немає ні садиби, ні Покровської церкви з унікальним порцеляновим іконостасом. Усе зруйнувала радянська влада у 50-х роках ХХ ст. Але волокитинські порцелянові вироби зберігаються в музеях не лише України, а й США, Фінляндії, Франції та Росії.

ЗАЛИШКИ САДИБИ МИКЛАШЕВСЬКОГО

До села дістатися непросто. Старовинна бруківка перевірятиме на міцність ваші нерви декілька кілометрів, але їхати варто. Раптом вам пощастить знайти шматочок порцеляни у парку — свідка розквіту Волокитиного у позаминулому столітті.

4. Полошки

Село Полошки Глухівського району знаходиться поза межами туристичних маршрутів, але я ніяк не можу виключити його зі свого списку. Бо трохи більше, ніж сто років тому Полошки були власністю останнього гетьмана України — Павла Скоропадського. Тут він проводив літо з дружиною та дітьми, насолоджувався спокоєм і місцевою природою. На жаль, родовий маєток гетьмана було зруйновано за радянських часів, а на його місці побудовано клуб. Скоропадських тут пам’ятають лише кам’яні ворота і старовинний занедбаний парк, у якому важко розгледіти як екзотичні дерева, так і залишки колишніх розкошів. Тепер Полошки — це пам’ятник нашій сплюндрованій та викривленій окупантами історії.

МИХАЙЛІВСЬКА ЦЕРКВА XVIII СТ. В МІСТІ ВОРОНІЖ

5. Михайлівська церква

Важко уявити подорож Сумщиною без зупинки в давньому містечку Вороніж, заснованому ще в 1177 році. Саме тут вже чотири віки стоїть церква, яку називають архітектурним шедевром Лівобережжя. Михайлівська церква була збудована в 1776 — 1781 роках у стилі популярного на ті часи козацького бароко. Втім, храм має свою родзинку: синтез архітектури зі скульптурою, що робить сакральну споруду напрочуд оригінальною. Автор проєкту залишається для нас невідомим, але припускають, що ним міг бути видатний український архітектор Іван Григорович-Барський, «батько» київської Покровської церкви та собору Різдва Богородиці в Козельці. Окрім того, у Воронежі народився Пантелеймон Куліш, і минулого року тут був встановлений прегарний пам’ятник автору першого історичного роману в українській літературі.

6. Яблуня-колонія

Сумська область може похвалитися не тільки архітектурними пам’ятками, а й ботанічними. Ось у місті Кролевець є природне диво, яке не має аналогів в Україні, — яблуня-колонія. Яблуневий кущ із гілками, переплетеними, наче змії, безсумнівно приваблює своєю химерною формою. Втім, він також має неперевершену здатність до самостійного вкорінення гілками, отже — до продовження життя. Для поціновувачів літератури додам: у Кролевці народився видатний український перекладач Микола Лукаш і неодноразово бував, і навіть жив, Тарас Шевченко.

7. Вежа Шухова

Конотопська вежа Шухова стоїть фактично в центрі міста і вже не дивує нікого з місцевих. Колишня водонапірна вежа була пошкоджена в часи Другої світової війни, тоді ж перестала функціонувати, а сьогодні, на жаль, поступово руйнується. Але насправді вона заслуговує на реставрацію та величезну увагу, зважаючи на своє авторство.

ГІПЕРБОЛОЇДНА ВЕЖА ШУХОВА

Творчість російського інженера Володимира Шухова порівнюють із відомим на весь світ Гюставом Ейфелем. Вони обидва створювали ажурні й легкі, але водночас міцні споруди, здатні стояти віками. І хоча Шухов не отримав навіть половини від тієї слави, яка дісталася французькому колезі по цеху, його внесок в історію світової архітектури неоціненний. Шухов створив цілу низку унікальних гіперболоїдних конструкцій, частина з яких знаходиться на території України. До речі, найбільш знані в нашій країні «родичі» конотопської залізної красуні «живуть» на Херсонщині і звуть їх Аджигольські маяки.

8. Посульські кургани

Скіфські кургани зустрічаються по всій території сучасної України. Однак їхня кількість на Сумщині настільки велика, що вчені виокремили цілу групу — Посульські кургани. Знаходяться скіфські поховання VI-V століть до нашої ери в Роменському районі, неподалік сіл Пустовійтівка і Великі Будки. Під час мандрівки вам зустрічатимуться дерев’яні мальовничі місточки, зовсім не схожі на безпечні. Але місцеві заспокоюють: «Не бійтеся, тут і трактори їздять». Перевірено — їхати можна!

9. Пам’ятник мамонту

Перший і довгий час єдиний пам’ятник мамонту в світі теж знаходиться в Сумській області. Точна адреса — село Кулішівка Недригайлівського району. Ця пам’ятка має надзвичайну історію, зіткану з таємниць та дивовижних збігів («День» також писав про неї у статті «Полювання на мамонтів»). У 1839 році граф Юрій Головкін захотів збудувати в Кулішівці ґуральню. Під час роботи сільські робітники наштовхнулися на кістки мамонта, якого вони сприйняли за величезне чудовисько. В середині XIX століття, коли наука археологія ще тільки розвивалася, лише дуже освічені люди могли зрозуміти цінність подібних знахідок. На щастя, граф був із таких. Він викликав до Кулішівки свого друга — доктора медичних наук Івана Калиниченка. І за два тижні розкопок вчені зібрали два повні скелети мамонтів! Отже, тут вперше були знайдені рештки мамонта на території України. А в 1841 році граф, не жалкуючи грошей, звів у Кулішівці оригінальний пам’ятник на честь наукового відкриття.

10. Глухів

Звісно, неможливо бути на Сумщині й не відвідати одне з найстаріших міст України — Глухів. Колишня гетьманська столиця багата на величезну кількість архітектурних пам’яток, шість із яких мають національне значення.

БАШТА ВОДОГОНУ В ГЛУХОВІ

У Глухові бажано залишитися на кілька днів, аби встигнути все і досхочу насолодитися його історією. Прогулятися пішохідною частиною головної вулиці міста. Піднятися на башту водогону, подолавши 186 сходинок в один бік, аби оглянути Глухів із висоти. Відвідати Миколаївську церкву, в якій обирали трьох гетьманів України — Івана Скоропадського, Данила Апостола та Кирила Розумовського. Cаме тут проголошували анафему ще одному відомому гетьману — Івану Мазепі. Не оминути Трьох-Анастасіївську церкву, збудовану братами Терещенками. Побачити червоний корпус Глухівського університету, де навчався Олександр Довженко. А після знайомства з Глуховом — виїхати з міста через Київську браму назустріч новим враженням

середа, 7 квітня 2021 р.

 





Благовіщення Пресвятої Богородиці: історія свята

Подія, про яку йдеться, згідно із Писанням відбулася через чотири місяці після заручин Діви Марії з далеким родичем, вісімдесятирічним старцем Йосипом. Марія, як відомо, ще раніше оголосила про своє бажання залишитися Дівою і присвятити себе Богу, тому Йосипу було доручено піклуватися й оберігати її дівоцтво.
У день Благовіщення Марії явився архангел Гавриїл, привітавши її словами: "Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою!". Ангел приніс Діві Марії благу звістку – що їй судилося народити Сина Божого.

Марія зніяковіла від таких слів і поцікавилася, як може народитися син у тієї, яка не знала чоловіка. Архангел Гавриїл на це їй відповів: "Дух Святий найде на тебе й сила Всевишнього окриє тебе, тому й святе, що народиться, назветься – Син Божий!". Почувши це, Марія та її чоловік праведний Йосип підкорилися волі Божій.

Церква вважає, що цим днем і починається Євангельська історія: разом із благою звісткою було покладено початок порятунку людського роду.
Як святкують Благовіщення
У день Благовіщення Пресвятої Богородиці в храмах проходять святкові служби. Богослужіння цього дня сповнене піднесених, величних і радісних гімнів, багато разів у храмі Божому звучить добре знане всім привітання архангела: "Радуйся!".
З нагоди свята дозволяються певні послаблення у дотриманні Великого посту. Їсти можна, зокрема, страви з риби та морепродуктів.
Важливо на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці робити добрі справи, подавати милостиню, не сваритися з рідними та близькими.
Що не можна робити в день Благовіщення
У день Благовіщення Пресвятої Богородиці варто відкласти все суєтне, побутове й зосередитися на змісті свята.
Цього дня не рекомендується займатися важкою фізичною працею. Не варто також займатися шиттям, розчісуватися, стригтися. "Птах гнізда не в'є, дівчина коси не заплітає", – так мовить приказка саме про Благовіщення.