18 квітня - День пам’яток історії та культури

Топ-10 місць Сумщини

Ця дивовижна частина Слобожанщини, на жаль, часто залишається поза увагою туристів.

У часи закритих кордонів та скасованих авіарейсів подорожі Україною стають дедалі актуальнішими. І це безумовний плюс для нашої країни, де внутрішній туризм розвинений приблизно так само, як українське кіно. Ніби нам є чим похвалитися, але масовості не вистачає. Ми звикли подорожувати Європою, відпочивати на курортах Туреччини та Єгипту, навіть їздити до країн Азії, завдяки хорошій рекламі й флеру екзотичності. Однак зовсім губимося в питаннях туризму, які стосуються нашої рідної країни.

З чого почати, як спланувати мандрівку, куди їхати і що дивитися? І тут на поміч приходить Гугл зі статтями на кшталт «Топ місць/замків/палаців України». Я люблю передивлятися подібні матеріали і поради інших мандрівників. Це завжди зручно, бо хтось вже поїхав, перевірив, відсіяв зайве й обрав для тебе найцікавіше. Тому, власне, і пропоную свій топ, заснований на ще свіженьких враженнях від нещодавньої мандрівки Сумщиною. Ця дивовижна частина Слобожанщини, на жаль, часто залишається поза увагою туристів. Але насправді Сумська область багата на мальовничі краєвиди, велику кількість лісів та річок і надзвичайне скупчення унікальних пам’яток архітектури. Їй не вистачає лише промоції. Отож, які туристичні атракції готова показати нам Сумщина?

1. Тростянець

Списки найзатишніших і найкрасивіших маленьких міст завжди формуються з населених пунктів Західної України. Але іноді туди потрапляє Тростянець — прекрасний східний виняток.

Дійсно, центр містечка, де зібрані туристичні цікавинки, виглядає навдивовижу приємно й охайно. Місцеві й мандрівники сходяться до кав’ярні напроти Круглого двору і чекають заходу сонця. Потрібно обов’язково діждатися темряви, бо тоді Тростянець постане зовсім іншим. На ілюмінації тут не економлять, і ввечері архітектурні пам’ятки починають переливатися різними барвами — від ніжно-блакитного до яскраво-червоного. Здавалося б, лише одна маленька деталь, але вона змушує закохатися в це місто.

КРУГЛИЙ ДВІР У МІСТІ ТРОСТЯНЕЦЬ

Романтичності Тростянцю додає і його історія. Скажімо, Круглий двір колись був цирком, у вежах якого жили артисти і балерини з кріпацького театру. А в палаці, що розташований поруч у парку, зупинявся Петро Чайковський і написав там свій перший симфонічний твір. Сьогодні в палаці діють краєзнавчий музей, художня галерея і навіть музей шоколаду. Останній з’явився невипадково, адже Тростянець славиться також шоколадною фабрикою, яка випускає всім знані «Корону» і «Мілку».

2. Парк радянського періоду 

Біля прикордонного міста Путивля, оспіваного ще в XII столітті у «Слові о полку Ігоревім», є ліс із цікавою назвою — Спадщанський. Якраз там, у гущавині, і знаходиться парк радянського періоду. Але боятися подібної локації не слід. На під’їзді до лісу вас зустрічатимуть вказівники та неймовірно гладенька дорога, яка вестиме прямісінько до місця призначення.

ПАРК РАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ

Парк радянського періоду відкрили недавно, в 2019 році, і його колекція, очевидно, поповнюватиметься. Однак уже сьогодні є на що подивитися: статуї й бюсти Леніна, Сталіна, Дзержинського, Фрунзе та Юрія Гагаріна, привезені до парку з усього регіону. Здавалося б, оригінальності музею бракує. Всі постаті добре нам відомі й ще жива пам’ять про часи, коли пам’ятники Леніну стояли на центральних площах в кожному місті України. Втім, саме тут герої тоталітарного світу виглядають по-іншому. Вони втратили свою вагу, свій статус і навіть свою демонічність. Ми більше не маємо вклонятися їм та боятися, тепер — це не більше, як наше минуле.

3. «Золоті Ворота»

Навіть ті люди, які ніколи не бували в Києві, знають про існування столичних Золотих воріт, збудованих за часів князювання Ярослава Мудрого. Проте, виявляється, в Україні є ще одні «Золоті Ворота», і сховані вони від очей туристів у селищі Путивльського району («День» також писав про це в матеріалі «Золоті ворота досвіту Скоропадського»).

ДОРОГА ДО СЕЛА ВОЛОКИТИНЕ

Пам’ятка архітектури XIX століття, чудово збереглася до наших днів і направду дивує своєю пишністю. Це й не дивно, адже колись село Волокитине було відомим далеко за межами Російської імперії. А все завдяки порцеляні, що її виготовляли на місцевій порцеляновій мануфактурі, яку завбачливо звів тут колишній власник маєтку Андрій Миклашевський. Сьогодні немає ні садиби, ні Покровської церкви з унікальним порцеляновим іконостасом. Усе зруйнувала радянська влада у 50-х роках ХХ ст. Але волокитинські порцелянові вироби зберігаються в музеях не лише України, а й США, Фінляндії, Франції та Росії.

ЗАЛИШКИ САДИБИ МИКЛАШЕВСЬКОГО

До села дістатися непросто. Старовинна бруківка перевірятиме на міцність ваші нерви декілька кілометрів, але їхати варто. Раптом вам пощастить знайти шматочок порцеляни у парку — свідка розквіту Волокитиного у позаминулому столітті.

4. Полошки

Село Полошки Глухівського району знаходиться поза межами туристичних маршрутів, але я ніяк не можу виключити його зі свого списку. Бо трохи більше, ніж сто років тому Полошки були власністю останнього гетьмана України — Павла Скоропадського. Тут він проводив літо з дружиною та дітьми, насолоджувався спокоєм і місцевою природою. На жаль, родовий маєток гетьмана було зруйновано за радянських часів, а на його місці побудовано клуб. Скоропадських тут пам’ятають лише кам’яні ворота і старовинний занедбаний парк, у якому важко розгледіти як екзотичні дерева, так і залишки колишніх розкошів. Тепер Полошки — це пам’ятник нашій сплюндрованій та викривленій окупантами історії.

МИХАЙЛІВСЬКА ЦЕРКВА XVIII СТ. В МІСТІ ВОРОНІЖ

5. Михайлівська церква

Важко уявити подорож Сумщиною без зупинки в давньому містечку Вороніж, заснованому ще в 1177 році. Саме тут вже чотири віки стоїть церква, яку називають архітектурним шедевром Лівобережжя. Михайлівська церква була збудована в 1776 — 1781 роках у стилі популярного на ті часи козацького бароко. Втім, храм має свою родзинку: синтез архітектури зі скульптурою, що робить сакральну споруду напрочуд оригінальною. Автор проєкту залишається для нас невідомим, але припускають, що ним міг бути видатний український архітектор Іван Григорович-Барський, «батько» київської Покровської церкви та собору Різдва Богородиці в Козельці. Окрім того, у Воронежі народився Пантелеймон Куліш, і минулого року тут був встановлений прегарний пам’ятник автору першого історичного роману в українській літературі.

6. Яблуня-колонія

Сумська область може похвалитися не тільки архітектурними пам’ятками, а й ботанічними. Ось у місті Кролевець є природне диво, яке не має аналогів в Україні, — яблуня-колонія. Яблуневий кущ із гілками, переплетеними, наче змії, безсумнівно приваблює своєю химерною формою. Втім, він також має неперевершену здатність до самостійного вкорінення гілками, отже — до продовження життя. Для поціновувачів літератури додам: у Кролевці народився видатний український перекладач Микола Лукаш і неодноразово бував, і навіть жив, Тарас Шевченко.

7. Вежа Шухова

Конотопська вежа Шухова стоїть фактично в центрі міста і вже не дивує нікого з місцевих. Колишня водонапірна вежа була пошкоджена в часи Другої світової війни, тоді ж перестала функціонувати, а сьогодні, на жаль, поступово руйнується. Але насправді вона заслуговує на реставрацію та величезну увагу, зважаючи на своє авторство.

ГІПЕРБОЛОЇДНА ВЕЖА ШУХОВА

Творчість російського інженера Володимира Шухова порівнюють із відомим на весь світ Гюставом Ейфелем. Вони обидва створювали ажурні й легкі, але водночас міцні споруди, здатні стояти віками. І хоча Шухов не отримав навіть половини від тієї слави, яка дісталася французькому колезі по цеху, його внесок в історію світової архітектури неоціненний. Шухов створив цілу низку унікальних гіперболоїдних конструкцій, частина з яких знаходиться на території України. До речі, найбільш знані в нашій країні «родичі» конотопської залізної красуні «живуть» на Херсонщині і звуть їх Аджигольські маяки.

8. Посульські кургани

Скіфські кургани зустрічаються по всій території сучасної України. Однак їхня кількість на Сумщині настільки велика, що вчені виокремили цілу групу — Посульські кургани. Знаходяться скіфські поховання VI-V століть до нашої ери в Роменському районі, неподалік сіл Пустовійтівка і Великі Будки. Під час мандрівки вам зустрічатимуться дерев’яні мальовничі місточки, зовсім не схожі на безпечні. Але місцеві заспокоюють: «Не бійтеся, тут і трактори їздять». Перевірено — їхати можна!

9. Пам’ятник мамонту

Перший і довгий час єдиний пам’ятник мамонту в світі теж знаходиться в Сумській області. Точна адреса — село Кулішівка Недригайлівського району. Ця пам’ятка має надзвичайну історію, зіткану з таємниць та дивовижних збігів («День» також писав про неї у статті «Полювання на мамонтів»). У 1839 році граф Юрій Головкін захотів збудувати в Кулішівці ґуральню. Під час роботи сільські робітники наштовхнулися на кістки мамонта, якого вони сприйняли за величезне чудовисько. В середині XIX століття, коли наука археологія ще тільки розвивалася, лише дуже освічені люди могли зрозуміти цінність подібних знахідок. На щастя, граф був із таких. Він викликав до Кулішівки свого друга — доктора медичних наук Івана Калиниченка. І за два тижні розкопок вчені зібрали два повні скелети мамонтів! Отже, тут вперше були знайдені рештки мамонта на території України. А в 1841 році граф, не жалкуючи грошей, звів у Кулішівці оригінальний пам’ятник на честь наукового відкриття.

10. Глухів

Звісно, неможливо бути на Сумщині й не відвідати одне з найстаріших міст України — Глухів. Колишня гетьманська столиця багата на величезну кількість архітектурних пам’яток, шість із яких мають національне значення.

БАШТА ВОДОГОНУ В ГЛУХОВІ

У Глухові бажано залишитися на кілька днів, аби встигнути все і досхочу насолодитися його історією. Прогулятися пішохідною частиною головної вулиці міста. Піднятися на башту водогону, подолавши 186 сходинок в один бік, аби оглянути Глухів із висоти. Відвідати Миколаївську церкву, в якій обирали трьох гетьманів України — Івана Скоропадського, Данила Апостола та Кирила Розумовського. Cаме тут проголошували анафему ще одному відомому гетьману — Івану Мазепі. Не оминути Трьох-Анастасіївську церкву, збудовану братами Терещенками. Побачити червоний корпус Глухівського університету, де навчався Олександр Довженко. А після знайомства з Глуховом — виїхати з міста через Київську браму назустріч новим враженням