ПАМ'ЯТКИ СУМЩИНИ.
Софронієвський монастир, Нова Слобода
Софроніївський монастир – православна чоловіча обитель, заснована близько 1630 року. Розташований у селі Новій Слободі на горі Чудна. Унікальний комплекс Софронієвського монастиря розташований серед дубового лісу, на високих пагорбах над рівнинною заплавою Сейму.
Що можна побачити в монастирі Відвідайте ці дивовижні місця, і ви побачите три вцілілі наземні споруди: трапезну 17 століття, яка має прямокутний корпус, розташована на окремій височині. Зовнішній вигляд одноповерхової будівлі відрізняється від церкви своєю суворістю і лаконічністю; надбрамну Покровську церкву середини 18 століття із виразним силуетом. Храм складається з двох ярусів, на першому з яких розташовані арка й арочні дверні прорізи. Другий ярус церкви являє собою стрункий одноглавий храм, побудований у стилі єлизаветинського бароко. Його фасад прикрашають пишні наличники на вікнах, вигнуті карнизи й витончений купол; настоятельскій корпус, побудований 1911 року – пишно прикрашений та побудований в неоросійським стилі. Різноманітні напівколони, різьблені лиштви є його відмінною особливістю. Більш відомий як храм Пророка Іллі. Окрім дивом вцілілих давніх споруд, на території комплексу Софронієвського монастиря можна знайти й сучасні будівлі. Це: лікарняний корпус – збудований у «неоросійському» або псевдоросійському стилі. Ілюстрацією цьому слугують стилізовані карнизи, напівколони, склепіння. Розташований неподалік від трапезної; капличка Божої Матері. Однак найбільш цікава частина Софронієвського монастиря у підвалах. Кілька печерних комплексів вириті в лісовому грунті на зразок знаменитих підземель Києво-Печерської лаври. Лабіринти складаються з безлічі недосліджених ходів, ніш-аркосолій для поховань і відокремлених келій. Найдавніші печери датуються 13–14 століттям. Вони досі зберігають безліч таємниць і загадок історії.
Садиба «Круглий двір», Тростянець
У Сумській області, на північному сході України, розташоване невелике й затишне містечко Тростянець. Однією з унікальних пам'яток архітектури в ньому є садиба «Круглий двір». Це улюблене місце туристів не має аналогів в українській архітектурі середини 18 століття.
Історія
Садиба «Круглий двір» – одне з трьох чудес Сумщини. Заснована Йосипом, Герасимом, Денисом та Пилипом Надаржинськими 1749 року. З моменту побудови використовувалася як оборонне укріплення від постійних набігів кримських татар. Архітектором «Круглого двору» був Йосип Надаржинський – син царського духівника Тимофія Надаржинського. Він спроектував одноповерхову фортецю в формі овалу, ширина якої сягає 60 метрів, а довжина – 80. На початку 19 століття садиба «Круглий двір» із прилеглою територією перейшла у володіння князя Василя Голіцина. З цього моменту почався новий етап в існуванні «українського амфітеатру». Князь модернізував його, перетворивши на будівлю для театральних виступів. Усередині прибудували триярусні ложі для глядачів, а внизу на майданчику грали актори-кріпаки. Також внутрішні приміщення веж були обладнані під житлові кімнати для театральної трупи. На арені ставили різноманітні постановки, влаштовували балетні виступи, проводили кінні та циркові акробатичні вистави. Спробуйте вимовити якесь слово чи зачитати вірш, перебуваючи всередині садиби, і ви переконаєтеся, що тут чудова акустика. Сьогодні «Круглий двір» використовують для проведення різних культурних акцій та заходів.
Що можна побачити в садибі
Садиба «Круглий двір» – найдавніша громадська споруда північного сходу України, яка збереглася до нашого часу. Розташована в центральному парку міста. За своєю формою садиба-манеж нагадує античний амфітеатр. Однак сама споруда має чотири триярусні вежі, схожі за конструкцією на маленькі ротонди. Будівля обнесена глухою цегляною стіною. Готичні вузькі стрілчасті вікна розташовані в два ряди й розділені рельєфним виступом. Загалом у будівлі простежується поєднання готики та українського бароко. Зі східного боку Круглого двору є головні ворота у формі арки, через які можна потрапити всередину. Влітку садиба «Круглий двір» перетворюється на місце проведення різноманітних концертів, реконструкцій історичних подій, лицарських турнірів, фестивалів, ярмарків, прямих трансляцій. Також тут полюбляють влаштовувати фотосети. Родзинкою садиби є нічне освітлення, що значно додає шарму цьому місцю. Біля садиби розташований палац князя, який також можна відвідати. Раніше в маєтку Василя Голіцина жив і творив російський композитор Петро Чайковський, який написав тут знамениту увертюру «Гроза». На території маєтку розбитий дендропарк з декількома ставками, багатовіковими дубами й мінеральними джерелами. Також тут облаштована алея закоханих із пам'ятником серцю.
Мовчанський монастир-фортеця
Молчанський монастир-фортеця є найвідомішою пам`яткою Сумської області. Перші згадки про фортецю датуються 16 століттям, хоча, імовірно, як оборонна споруда вона могла бути побудована на кілька століть раніше. За свідченнями архівних документів, вже в 16 столітті будівля була побудована з міцного каменю, а не з дерева, як більшість фортець на Русі.
Починаючи з 1592, територію зміцнення стали заселяти монахи, працями яких, всередині шестикутної фортеці, був побудований православний храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Трохи пізніше проживали тут монахи зайняли всю цитадель. Свою гучну славу Молчанський монастир-фортеця набув після періоду «смути», коли по всій державі велися бої за царювання між Борисом Годуновим і названим сином Івана Грозного Лжедмитрием. Саме він зайняв фортеця в Путивлі під власну резиденцію. До того моменту Молчанський монастир і селища навколо нього були одними з найзаможніших, сюди з`їжджалися купці з ближніх і дальніх городищ. Після 16 століття подібний підйом Путивля не повторювався. У період революцій 20 століття руйнування монастирського комплексу досягли неймовірних масштабів, і лише до 1990-м рокам завдяки реконструкціям вдалося повернути фортеці її колишній вигляд і пишне оздоблення. Сьогодні Молчанський монастир-фортеця є місцем світового паломництва як релігійний центр і пам`ятник культури. Архітектура жіночого монастиря реконструйована в стилі класичного українського бароко, а всередині комплексу тривають відновлювальні роботи.
Палац Лещинських, Кияниця
Перлиною садибного будівництва чудової Слобожанщини є палац Лещинських, розташований у селі Кияниця Сумської області.
Історія палацу в Кияниці Палац Лещинських був побудований у 1890 році. Меценат, цукрозаводчик І. Харитоненко купив тут землю, де і побудував свій перший цукровий завод і невеликий палац, який заповідав своїй племінниці Марії Лещинській. Радянський період У радянські часи у палаці Лещинських перебувала музична школа, а після – турбаза всесоюзного значення «Кияниця». На турбазі відпочивали приїжджі з Москви, Северодвінську, Мурманська і Крайньої Півночі СРСР. На озері була можливість поплавати на катамаранах і човнах. У збережених господарських будівлях розміщувалася їдальня. Зсередини Кияницький палац переобладнали: розкішні зали і апартаменти перетворили у номери на кшталт гуртожитку. Палац сьогодні Сьогодні садиба перебуває в аварійному стані. Сам палац Лещинських і службові приміщення приходять у запустіння і повільно руйнуються. Незважаючи на їх занедбаний вигляд, вони продовжують захоплювати своєю композиційною довершеністю, величчю і красою збереженого зовнішнього декору. В даний період часу палац Лещинських у Кияниці належить Сумському національному аграрному університету. У ньому проведена часткова реставрація.
Що можна побачити у палаці Лещинських
До сих пір напівзруйнована садиба зберігає сліди колишнього чарівності. Двоповерховий палац, побудований у стилі неоренесансу, стоїть на березі озера. Садиба Харитоненко прикрашена витонченою башточкою над парадним під'їздом і декорована колонами. Будівлю оточує величезний англійський парк загальною площею 56 га. Тут виростають понад 70 видів чагарників і дерев. Особливо романтичний вид палац має з протилежного берега озера. Збереглися господарські будівлі, невеликий флігель і міст через ставок, побудований господарями. До недавнього часу всередині палацу можна було помилуватися залишками ліпнини і величезними з витонченими поручнями сходами, що ведуть на другий поверх
Немає коментарів:
Дописати коментар