25 листопада - Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок

 25 листопада, — Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Його оголосила Генеральна Асамблея ООН ще 1999 року. Відтоді уряди багатьох країн світу та різноманітні організації привертають увагу до цієї проблеми з метою боротьби проти такого явища як насильство.

За інформацією ПРООН, від фізичного домашнього насильства в Україні страждає близько 2-ох мільйонів людей. Згідно зі статистикою, в понад 80-ти % — це насильство чоловіків щодо жінок. Щороку від домашнього насильства гинуть 600 українських жінок. Цьому немає виправдання!

Жінки у всьому світі зазнають фізичного, психологічного, економічного, сексуального насильства. Найчастіше, боротьба з цим – це рух колу. Після умовного «примирення» з кривдником, він у більшості випадках повертається до насильства знову. До того ж масштаби можуть бути більш небезпечними. І не кожна жінка здатна розірвати це коло.

Тож важливо кожному і кожній усвідомити — про проблему не треба мовчати! Жертвам варто звертатися за допомогою до поліції та інших компетентних органів. Кривдник має бути покараний.

25 листопада

Цю дату було обрано недарма. Саме 25 листопада 1960 року було скоєне жорстоке вбивство сестер Мірабаль, що брали участь в повстанні проти тодішнього лідера Домініканської Республіки – Рафаеля Трухільо.

Тиран та диктатор створив у країні жорсткий політичний режим, а кожного учасника революційного руху знищував фізично з неймовірним звірством та жорстокістю в тюремних катівнях.Без різниці – чоловік це чи жінка – «ворог» режиму піддавався нещадним знущанням.

Проте страх перед тортурами не позбавив жінок-революціонерок рішучості. Вони продовжували відстоювати право на свободу свою та свого народу. Тому, коли сестри Мірабаль були схоплені таємною поліцією під час ретельно організованої засідки, над ними знущалися гірше, ніж над чоловіками. Потім їх по-звірячому вбили, а їхні тіла скинули до яру, де пізніше їх знайшли місцеві мешканці.

Народ був шокований, коли дізнався, що відбулося з жінками-повстанцями. Супротив проти тиранії Трухільо посилився, в країні почалися масові бунти. Через півроку диктатора схопили, а його режим скинули.

Біла стрічка

Зазвичай, в Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками, чоловіки одягають на себе білу стрічку. Тим самим вони показують, що не здійснюватимуть самі та не мовчатимуть про факти агресії, здійснені над жінками.

Як і дата свята, історія цього символу також орошена кров’ю. Запеклий ненависник фемінізму на ім’я Марк Лепін приніс до Політехнічної школи Монреаля, у якій навчалося багато дівчат, вогнепальну зброю та жахливо вбив 14 жінок.

Подія стала найкривавішою в історії Канади та стала причиною виникнення руху серед чоловіків під назвою «Кампанія білої стрічки». Сьогодні цей рух поширений серед чоловіків в багатьох країнах світу.

Символом проти всіх форм насильства над жінками стала біла стрічка. Вона символізує намір ніколи не чинити, не сприяти чи не залишатися байдужими до насильства проти жінок та викорінити це ганебне і небезпечне явище.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини закликає кожного бути свідомими, не залишатися осторонь проблеми, не замовчувати та не виправдовувати насильство!

Чому важливий цей день? 

Насильство над жінками – це порушення прав людини. Спираючись на досвід своїх матерів та бабусь, де жінка мала терпіти все, багато жінок не бажають виносити фізичне насильство над собою, а також моральне та сексуальне приниження на розсуд спільноти.

Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками покликаний докорінно змінити цю ситуацію.

Кожна представниця прекрасної статі має усвідомлювати свою цінність, відверто розповідати про проблеми та, у разі необхідності, звертатися за допомогою, а органи влади підтримати постраждали, надавши тимчасовий притулок, фінансову підтримку, а також покаравши кривдника.

Не байдужими до цієї проблеми мають бути й оточуючі, які замість докору та засудження можуть надати моральну підтримку постраждалій жінці.

Скажіть насильству СТОП!

 

Що відзначають у День гідності та свободи

Як відомо, це свято заснували ще у 2014 році президентським указом. Ми відзначаємо 21 листопада День гідності та свободи неспроста, адже саме на цю дату припадали події, які змінювали хід нашої історії. Зокрема, йдеться про дві найбільші революції, які пережила наша держава за роки своєї незалежності. 

Так, 22 листопада відбулась Помаранчева революція, коли українці вийшли з протестами проти фальсифікації на виборах президента 2004 року. Через два місяці мирних акцій було скасовано нечесну перемогу Віктора Януковича, а новим президентом, після повторного голосування, став Віктор Ющенко.

Революція гідності, яка у 2013 році називалась Євромайданом, розпочалась також у листопаді, але 21-го числа. Протести розпочалися через відмову від євроінтеграції й перехід уряду до проросійського курсу

Десятки тисяч протестувальників вийшли на вулиці Києва і влаштували на майдані Незалежності безстрокову акцію. Вони вимагали відставки урядовців та ухвалення законів, які закріплять зближення України з ЄС. Згодом протестні настрої поширилися й на інші українські міста. 

У відповідь на це у ніч на 30 листопада відбулась силова спроба розігнати людей бійцями загону "Беркут". Постраждали внаслідок цього студенти. Вже 22 січня серед протестувальників з’явились перші жертви. Найжорсткіший період протистояння припав на 18-20 лютого.

Внаслідок цього загинуло близько сотні людей. Історія їх запам’ятала як Небесну Сотню. За декілька днів (22 лютого) Янукович покинув територію краіїни і протести офіційно закінчилися.

День гідності та свободи 2025 - традиції та заходи

Гаслом соцкампанії до свята цього року: "День Гідності та Свободи - щодня, без вихідних".

Таким чином підкреслюється, що ці цінності українці щодня відстоюють, воюючи на фронті, підтримуючи захисників, даючи змогу державі й надалі існувати та працювати. Майдани були подіями, коли боротьба за свободу та гідність досягла піку й сконцентрувалась у виді протестів.

У річницю таких важливих для народу та держави днів зазвичай відбувається урочисте покладання квітів до пам’ятника Героям Небесної Сотні. У музеях проходять тематичні виставки, а у школах - презентації та уроки, присвячені доленосним протестам.

 

20 листопада в Україні святкують День захисту дітей. День захисту дітей виник як міжнародне свято 1925 року на конференції в Женеві, де обговорювали проблеми дитинства та права дітей. В Україні його святкують від 1998 року офіційно як державне свято. До 2025 року воно припадало на 1 червня. Свято пов’язане з підписанням Конвенції ООН про права дитини, яка закріплює право кожної дитини на життя, освіту, здоров’я та захист від насильства.
А ще 20 листопада Всесвітній день дитини. Ідея дня виникла для того, щоб нагадати світу про права дітей на життя, освіту, здоров’я та захист від насильства. Встановлення цього дня допомагає підвищити обізнаність суспільства та сприяти розвитку політик і програм, які захищають і підтримують дітей.

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ДИТИНИ?

Цей день був заснований у 1954 році та відзначається 20 листопада кожного року, маючи на меті сприяння міжнародному згуртуваннющодо покращення добробуту малюків та підлітків.
20 листопада – важлива дата, оскільки в 1959 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію прав дитини. Також 20 листопада в 1989 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про права дитини. Починаючи з 1990 року одночасно з Всесвітнім днем дітей також відзначають річницю дня прийняття Генеральною Асамблеєю ООН як Декларації, так і Конвенції про права дітей.

Важливо: Мета цього дня — не просто розваги для дітей, а нагадування суспільству про необхідність захищати дітей від насильства, голоду, неможливості отримати освіту та медичну допомогу, - що є вкрай важливо зараз у час війни коли ці права постійно порушуються загарбниками, особливо на тимчасово окупованих територіях України.

Всесвітній день дитини нагадує дорослим про відповідальність, про необхідність створити для дітей безпечний світ.

 

Міжнародний день толерантності — свято, яке відзначається 16 листопада в усьому світі. Його запровадили у 1995 році за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповіданн, етносу або кольору шкіри. Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього.( https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_503#Text )

Що таке толерантність

Коли виникає страх чи зневага до інших, з'являється дискримінація та нетерпимість. Також це можна назвати відсутністю толерантності.

Відмінності підкреслюють нашу унікальність, оскільки всі ми відрізняємося за рівнем доходів, захопленнями, зовнішністю, характером, політичними поглядами, уподобаннями в їжі або у виборі сексуальних партнерів. І це – нормально, це і є світ, у якому ми живемо, подобається нам це чи ні. Об'єднує нас причетність до єдиного суспільства, тому толерантність є необхідною рисою, яка допомагає таким різним людям мирно співіснувати.

Так біологічно склалося, що людський мозок на підсвідомому рівні "запрограмований" створювати умовні поняття, на кшталт "свій-чужий". Тому нас приваблюють люди, які схожі на нас, і відлякують ті, відмінності з якими помітніші: це може бути колір волосся, стрижка, стиль одягу, форма спілкування, субкультурні чи національні ознаки. Але коли відчуття "несхожості" іншої людини починає переважати здоровий глузд і банальне виховання – виникає ґрунт для нетерпимості, неповаги та навіть проявів агресії до іншого.

Толерантність – риса цивілізованого суспільства. Тому що люди, які хочуть жити в гармонії та порядку, ніколи не ображатимуть, принижуватимуть чи будуть завдавати шкоди людині з протилежними поглядами. У розвинених країнах високий рівень толерантності: ніхто не обмежує свободу волі іншого через те, що не погоджується з чужим світоглядом. Якщо всі країни дійдуть високого рівня толерантності, то зменшиться кількість конфліктів на тлі релігій, національних інтересів, культурних відмінностей.

Простими словами, толерантність – це прийняття та повага до чужого вибору, особливостей, думок. Коли ви припускаєте, що інша людина може висловлюватись або проявляти себе як особистість вільно, без остраху бути засудженим. Вибір іншої людини (чи то віра, релігія, особисте життя) необхідно прийняти як даність, а будь-які розбіжності не засуджувати, але обговорювати шляхом цивілізованої розмови (якщо ви настільки впевнені у своїй позиції, щоб підкріплювати її не мовою ненависті, а через діалог).

Не варто плутати толерантність із поступкою, поблажливістю, відмовою від своїх переконань, байдужістю. Це відкритість до світу та людей, усвідомлення різноманітності навколишнього світу та його унікальності. Толерантність є ознакою впевненості у собі та усвідомленні надійності власних морально-етично-громадянських позицій.

Відсутність толерантності породжує ненависть. Ненависть веде до недовіри. Недовіра тягне за собою віддаленість людей один від одного. Нічого не нагадує? Наприклад, пострадянські країни, де політика партії заперечувала необхідність толерантності та постійно створювала нових ворогів? Україна тільки стає на шлях формування толерантного суспільства, але ці зміни, якщо вдасться сформувати у людей розуміння необхідності жити у мирі, будуть тільки на краще.

Толерантність дозволяє людям різного походження, віросповідання та переконань працювати та жити спільно, і це сприяє більшій ефективності в роботі та створює єдність команди. Там, де є дискримінація, не може бути спокою та мирного співіснування. Відсутність толерантності призводить до конфліктів та нестабільності у відносинах людей та їхній роботі.

Приклади порушення толерантності

1. Гендерна: у багатьох країнах і релігіях досі є розподіл на "вищу стать", тобто чоловічу, і "нижчу" – жіночу. Там тільки чоловік може розлучитися з дружиною, тільки чоловік має право на вищу освіту та має можливість виїжджати за кордон, тоді як дружині дістається вся "домашня" робота (хоче вона того чи ні).
2. Расова, національна: у США до ХХ ст. люди ділилися на два типи: "білошкірий" і "темношкірий". Про відсутність терпимості однієї раси до іншої вперше заговорив Мартін Лютер Кінг, чим допоміг суспільству стати більш толерантним. Американське суспільство досі продовжує внутрішній діалог з приводу толерантності та прав темношкірих американців.
3. До людей з інвалідністю: є такий термін "ейблізм" – це тип дискримінації, при якому працездатні люди розглядаються як нормальні та панівні над людьми з інвалідністю, що призводить до упередженого ставлення щодо останніх. Наприклад, одним з видів дискримінації щодо людей з інвалідністю є заперечення їхньої автономії. Так, іноді офіціант частіше звертається до людини, що супроводжує людину з інвалідністю, ніж до неї самої.
4. Релігійна: у СРСР йшла гігантська атеїстична пропаганда, у зв'язку з чим у в'язниці садили священнослужителів та вірян.
5. Сексуально-орієнтаційна: утиск людей за те, що вони люблять людину своєї статі.
6. Політична: у США є дві сильні політичні партії: демократична та республіканська. Буває, прихильники партій свідомо погано ставляться одне до одного саме на ґрунті політичних поглядів.
7. Освітня: люди з вищою освітою іноді вважають себе кращими за тих, хто без неї.
8. Міжкласова: нетерпимість багатої людини до бідної (і навпаки, звісно). Або упереджене ставлення до безхатьків не як до особистостей, а як до маргіналізованих "низів" суспільства.

   Як виховувати в собі толерантне ставлення до інших

   Коли йдеться про виховання дітей, навряд чи хтось із дорослих захоче виховувати своє чадо через заохочення дискримінації. Як правило, "маленьким людям" намагаються прищепити доброту, сприяють розвитку емпатії. Бо ніхто з нас не народжується толерантним – це культурна звичка, яка формується з дитинства або яку ми самостійно формуємо в дорослому житті.

   Здатність приймати відмінності одне одного може вплинути на самопочуття людини. Толерантність знімає бар'єри та дозволяє мислити ширше. Також толерантність призводить до зменшення стресу та сприяє розвитку співчуття, співпереживання та розуміння почуттів іншого. Є кілька порад, які допоможуть вам виховати собі толерантне ставлення:

   Нагадайте собі, що ви у безпеці. Якщо хтось думає інакше та їхня думка відрізняється від вашої, це зовсім не означає, що ви помиляєтеся. Ви маєте повне право відстоювати ваші переконання, але якщо навчитися робити це неконфліктним шляхом, наводячи вагомі аргументи, то ви почнете відчувати себе впевненіше.

   Говоріть за себе. Спробуйте висловлювати свою думку точніше. Наприклад, "Я не згоден з тим, що… у мене інша думка…". Не слід агресивно розмовляти з людиною, яка думає не так, як ви.

   Обходьтеся без образ і переходу на особистості. Не провокуйте людину до сварки, висловлюючи образи: "Ви дурні, якщо так думаєте!" і т.п. Намагайтеся дізнатися більше, щоб зрозуміти іншу точку зору. Попросіть розповісти докладніше та поясніть, що хотіли б зрозуміти, як інша людина прийшла до такої думки.

   Будьте спокійнішими. На агресію на свою адресу люди схильні відповідати агресією. Не сваріться і не кричіть. Це може значно загострити ситуацію та перетворити її на справжній конфлікт.

   Шукайте точки дотику. Якщо, на перший погляд, нічого спільного не можете знайти, особливо якщо вас дратує людина і ви відчуваєте до неї неприязнь, відкладіть поспішні висновки про неї. Постарайтеся розглянути навіть найменшу схожість між вами, вашими думками та поглядами. Можливо, вам подобаються одна і та ж музика, книги або ви віддаєте перевагу схожим фільмам. Також це стосується і більш загальнолюдських поглядів – на життя, на безпеку в суспільстві, на краще майбутнє країни тощо. Точки дотику є завжди. Якщо їх не видно, це не означає, що їх нема. Пам'ятайте про це.

   Слідкуйте за своїми реакціями. Наші очі, міміка та жести говорять правду. Мова тіла – це такий самий спосіб спілкування. Наприклад, коли ви відчуваєте зневагу, то зітхаєте і закочуєте очі. Такі реакції говорять про нетерпимість і видають ваше ставлення до партнера зі спілкування та перебіг ваших думок. У цьому випадку стає очевидно, що ви вважаєте, що думка іншої людини абсолютно марна, і ніби кажете, що ви кращі за неї.

   Так, іноді важко зрозуміти деяких людей, їхню культуру та кардинально протилежну вашій точку зору. Особливо, коли це стосується тих поглядів, які потенційно можуть дійсно завдати вам шкоди: наприклад, ситуація з антивакцинаторами або прихильниками теорій змови.

   Але треба розуміти, що прояв ненависті до них не розв'язує проблему, а навпаки – створює ще один непереборний бар’єр, через який навіть найвдаліші аргументи "за" залишаються непочутими. Їх упередженість щодо вакцин – результат недовіри до уряду, остраху перед чимось новим і невміння критично мислити під час гострої кризи.

Всесвітній день доброти

13 листопада в Україні і світі святкують Всесвітній день доброти. Свято започаткували 1998 року у межах діяльності Всесвітнього руху за доброту (World Kindness Movement). Його основна ідея — утвердити доброту як універсальну цінність, здатну змінювати суспільство та робити світ гуманнішим. Це не просто дата в календарі — це глобальний заклик до емпатії, до щоденного вибору бути світлішими, уважнішими, людянішими.

Добро врятує світ та з’єднає народи, тому що воно закладене в людській природі, саме тому робити гарні вчинки може кожен. Творити добро зовсім не важко, але в результаті люди наповняться співчуттям та добротою один до одного.

Цікаві факти

• У людей, які роблять добрі справи кожен день, кращий імунітет, вони менше хворіють. Лікарі пояснюють це підвищенням рівня лімфоцитів та розширенням кровоносних судин, що покращує роботу серця. Також вони зафіксували підвищення рівня серотоніну та ендорфінів, які допомагають швидше справлятися зі стресом. 
• Символом доброти є відкрите серце. Саме до Дня доброти його створив французький художник Орель. 
• Треба навчатися робити добрі справи. Складність полягає в тому, що за свої вчинки не слід чекати нагороди, вони повинні дарувати задоволення самі по собі. Треба донести своїй дитині, що добро може повернутися не через ту людину, на яку було спочатку направлено. 
• Доброта повинна бути направлена не лише на людину, але й на тварин, які часто страждають від людської жорстокості.
• Ще одним символом доброти та миру є кульбаба. Скульптури, що зображують цю квітку, встановлені у 30 країнах світу.

                Як відзначати Всесвітній день доброти?

За роки свого існування у Дня доброти з’явились власні традиції та символіка.В цей день заведено дарувати квіти людям, які зустрічаються на твоєму шляху: і знайомим, і тим, кого бачиш вперше. У кожній країні – різні букети; в Сінгапурі, наприклад, дарують гербери та маргаритки. Крім цього, потрібно робити щирі компліменти, говорити приємні слова, дарувати посмішку та гарний настрій, здійснювати хороші вчинки, адресовані як близьким людям, так і незнайомим, хто потребує прояву доброти. Світ стає чистішим та світлішим з кожним таким вчинком.
Всесвітній день доброти – свято дії, тому й заходи, присвячені цьому прекрасному дню, завжди направлені на підтримку та допомогу нужденним людям. Кожного року з’являються нові цікаві способи активності, благодійні флешмоби та акції. Всі намагаються знайти час та надати увагу близьким в день добра.