🌿 Учитель — це покликання, що формує майбутнє

До Дня працівників освіти

Щороку в першу неділю жовтня Україна відзначає День працівників освіти — особливе свято людей, які щодня дарують свої знання, досвід, мудрість і частинку душі молодому поколінню.

Це свято не лише вчителів і викладачів. Це день усіх, хто своєю щоденною працею створює освітнє середовище: майстрів виробничого навчання, вихователів, бібліотекарів, практичних психологів, соціальних педагогів, керівників навчальних груп, адміністрації та всіх працівників закладів освіти.

💙💛 Освіта, яка тримає Україну

Сьогодні праця освітянина набула особливого значення. В умовах повномасштабної війни педагог — це не лише наставник і професіонал, а й людина, яка допомагає молоді зберігати віру у власні сили, підтримує, надихає та формує впевненість у майбутньому.

Попри повітряні тривоги, нестабільність, психологічні навантаження та щоденні виклики, українські освітяни продовжують навчати. Вони знаходять нові підходи, опановують сучасні технології, підтримують здобувачів освіти та допомагають їм не втрачати зв’язок із навчанням, професією та Україною.

Саме тому сьогодні освітянин — це професіонал, наставник, психолог, волонтер і справжній носій незламності.

📚 Професія, що змінює життя

У закладах професійної освіти праця педагога має особливу місію. Майстер виробничого навчання чи викладач не просто передає знання — він допомагає молодій людині знайти своє місце у світі професій.

За кожним добре виконаним завданням, першим професійним успіхом, перемогою у конкурсі чи впевненою відповіддю здобувача освіти стоїть щоденна праця наставника.

Педагог допомагає повірити:

«Я можу!»
«У мене вийде!»
«Я здатний досягати більшого!»

Іноді саме ці слова стають першим кроком до великого професійного майбутнього.

🌟 Освітяни ДНЗ «Шосткинський центр ПТО»

У ДНЗ «Шосткинський центр ПТО» працює колектив, об’єднаний спільною метою — дати молоді якісну професійну освіту, допомогти сформувати необхідні компетентності та виховати відповідальних, свідомих громадян України.

Наші педагоги щодня працюють над тим, щоб навчання було змістовним, сучасним і цікавим. Вони навчають не лише професії, а й відповідальності, наполегливості, взаємоповазі, командній роботі та любові до своєї країни.

Їхня праця часто залишається за лаштунками, але саме вона створює фундамент майбутніх професійних перемог наших випускників.

🌾 Дякуємо за вашу працю!

Шановні працівники освіти!

У цей святковий день хочеться сказати вам найважливіше — дякуємо!

Дякуємо за терпіння і мудрість, за професіоналізм і небайдужість, за підтримку та добрі слова, за кожен проведений урок, кожну практичну роботу, кожну пораду і кожну перемогу ваших вихованців.

Нехай ваша праця завжди буде гідно оцінена, а результати вашої роботи приносять гордість і задоволення.

Бажаємо вам міцного здоров’я, миру, сил, наснаги, творчих ідей, професійних успіхів та вдячних здобувачів освіти!

Нехай у ваших серцях завжди живе віра —
у себе, у своїх вихованців і в щасливе майбутнє України.

💙💛 З Днем працівників освіти!

Нехай знання запалюють світло,
праця приносить результат,
а добро, яке ви даруєте молоді,
повертається сторицею!

🇺🇦 Разом навчаємо. Разом виховуємо. Разом будуємо майбутнє України!

 

Сила, загартована віками: від козацького гарту до сучасного щита України

1 жовтня Україна відзначає два свята, які нерозривно пов’язані між собою міцною ниткою історії, духовності та незламності — День Захисників і Захисниць України та День Українського козацтва.

Ця дата обрана невипадково, адже за новоюліанським календарем саме 1 жовтня відзначають Покрову Пресвятої Богородиці — давню заступницю й опікунку українського воїнства.

Спадкоємність поколінь: від списа до сучасного дрона
Що почитати в  бібліотеці про козацтво та сучасних героїв?
Запрошуємо до бібліотеки!

Запорізька Січ свого часу стала першою фортецею української свободи та демокритизму. Козаки були не просто воїнами — вони створили унікальну культуру, де воля та честь цінувалися вище за життя.

Сьогодні козацький дух відродився в кожному й кожній, хто стоїть зі зброєю в руках на захисті нашої держави. Сучасні Захисники та Захисниці — це прямолінійні спадкоємці козацької слави. Вони тримають небо й землю, демонструючи всьому світову неймовірну витримку, винахідливість і любов до рідного краю.

Історія оживає на сторінках книжок. Напередодні свят ми підготували для вас книжкову добірку, яка допоможе краще зрозуміти витоки нашої сили:

• «Історія українського козацтва» (Дмитро Яворницький) — фундаментальна праця, без якої неможливо уявити вивчення козацької доби.

• «Запорізька Січ» (Олена Апанович) — захоплива мандрівка у побут, звичаї та військове мистецтво наших предків.

• «Дівчата зрізають коси» (Євгенія Подобна) — збірка спогадів про жінок на сучасній війні, які щодня доводять: захист Батьківщини не має статі.

• «Сліди на дорозі» (Валерій Маркус) — відвертий погляд на війну від безпосереднього учасника подій.

«Свобода виборюється щодня. Вона живе в нашій пам'яті, наших книгах і в наших серцях».

У читальному залі нашої бібліотеки діє тематична книжкова виставка «Козацька слава — у серцях захисників». Завітайте, щоб обрати книжку для вечірнього читання, поглибити свої знання про історію України та вшанувати тих, хто виборює наше завтра.

Низький уклін і безмежна вдячність усім Захисникам і Захисницям України!

Слава Україні! Героям Слава!

 

🍁 Календар свят і пам'ятних дат жовтня

📅 1 жовтня
День Захисників і Захисниць України 🛡️
День Українського козацтва ⚔️
Міжнародний день літніх людей 👴👵
📅 2 жовтня
Міжнародний день ненасильства 🕊️
📅 4 жовтня
День працівників освіти 📚
Всесвітній тиждень космосу 🚀
Всесвітній день тварин 🐾
📅 5 жовтня
Міжнародний день лікаря 🩺
Міжнародний день архітектора 📐
Всесвітній день вчителів 🎓
📅 8 жовтня
День юриста ⚖️
📅 9 жовтня
Всесвітній день пошти ✉️
День ріелтора 🏠
📅 10 жовтня
Всесвітній день психічного здоров’я 🧠
День працівників стандартизації та метрології 📏
Європейський день боротьби проти страти 🕯️
📅 11 жовтня
День працівників Державної санітарно-епідеміологічної служби 🧫
День художника 🎨
📅 12 жовтня
День кадрового працівника 💼
📅 15 жовтня
Всесвітній день сільської жінки 🌾
Міжнародний день білої тростини 🦯
Міжнародний день кредитних спілок 🏦
📅 16 жовтня
Всесвітній день продовольства 🍞
День анестезіолога 💉
📅 17 жовтня
День працівників целюлозно-паперової промисловості 📜
Міжнародний день боротьби за ліквідацію убогості 🤝
📅 18 жовтня
День працівників харчової промисловості 🍏
📅 20 жовтня
Міжнародний день кухаря та кулінара 🧑‍🍳
Всеукраїнський день боротьби проти захворювання раком молочної залози 🎗️
Міжнародний день авіадиспетчера ✈️
📅 23 жовтня
День рекламіста (День працівників реклами) 📢
📅 24 жовтня
Всесвітній день інформації про розвиток 🌐
День Організації Об’єднаних Націй 🇺🇳
День маркетолога 📊
📅 25 жовтня
День автомобіліста і дорожника 🚗
📅 27 жовтня
День української писемності та мови 📖✍️
📅 28 жовтня
День звільнення України від фашистських загарбників 🕊️
📅 29 жовтня
День працівників служби позавідомчої охорони 🛡️
📅 31 жовтня
Міжнародний день Чорного моря 🌊

 

Щороку 21 вересня у світі відзначають Міжнародний день миру.

 Для українців ця дата сьогодні має особливо глибокий зміст, адже мир для нас — це не просто красиве слово чи абстрактне побажання. Це можливість жити без страху, обіймати рідних, будувати плани, ростити дітей та прокидатися у власному домі під тихим небом.

Міжнародний день миру — історія свята

Міжнародний день миру започаткувала Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй 1981 року. Спочатку дата свята не була постійною — його святкували у третій вівторок вересня, коли розпочиналася чергова сесія Генасамблеї ООН.

Через двадцять років було вирішено встановити фіксовану дату. Відтоді Міжнародний день миру щороку припадає на 21 вересня.

Цей день присвячений ідеям ненасильства, взаєморозуміння та припинення воєнних дій. Він нагадує, наскільки крихким може бути мир і якою великою цінністю є можливість жити без війни.

Для України значення цієї дати особливе. Сьогодні побажання мирного неба для українців звучить зовсім не формально. За ним стоять мрії про повернення додому, зустрічі з близькими, відбудовані міста і села та майбутнє, у якому нові покоління українців житимуть без страху перед війною.

Інформаційна година "Мінна безпека: знай, дій, врятуй життя".

 Мінна безпека: правила, які рятують життя 

Сьогодні знання правил мінної безпеки — це не просто корисна інформація, а життєво необхідна навичка для кожного українця. Вибухонебезпечні предмети можуть ховатися будь-де: у лісах, парках, на узбіччях доріг і навіть на дитячих майданчиках.

Три головні правила безпеки

Якщо ви помітили підозрілий предмет, одразу згадайте три золоті правила:

Не підходь! Навіть якщо це здається звичайною іграшкою, консервною банкою чи красивою коробочкою. Пастки можуть бути замасковані під побутові речі.
Не чіпай! Категорично заборонено рухати, кидати каміння, заливати водою чи намагатися розібрати знахідку.
Телефонуй 101 або 102! Відійдіть назад тим самим шляхом, яким прийшли, на безпечну відстань (не менше 100 метрів) і негайно викличте рятувальників або поліцію.

Де може ховатися небезпека?

Покинуті будинки та позиції: ніколи не заходьте у зруйновані будівлі або місця, де стояла військова техніка.
Неперевірені ліси та водойми: уникайте прогулянок лісовими стежками, дикими пляжами та полями, які ще не перевірили сапери.
Узбіччя доріг: намагайтеся рухатися лише асфальтованими або перевіреними шляхами.

Про мінну безпеку пропонуємо переглянути презентацію.

https://vseosvita.ua/library/prezentatsiia-na-temu-minna-bezpeka-807739.html

 

 

📅 Серпень — 2026: визначні дати

🌻 Календар пам’ятних, професійних, державних та міжнародних дат
Бібліотека ДНЗ «Шосткинський центр ПТО»

📆 Дата	🌟 Визначна дата	💙 Про що варто дізнатися
1 серпня	📚 День інкасатора	Професійне свято працівників інкасації
2 серпня	🎈 День аеромобільних військ	День пам’яті та вшанування військовослужбовців
4 серпня	👮 День Національної поліції України	Подяка тим, хто щодня стоїть на захисті правопорядку
5 серпня	🌍 Міжнародний день світлофора	Безпека дорожнього руху та правила поведінки на дорозі
8 серпня	🐱 Міжнародний день котів	День любові до домашніх улюбленців
9 серпня	🌎 Міжнародний день корінних народів світу	Повага до культурного різноманіття та прав народів
12 серпня	👩‍🎓 Міжнародний день молоді	Молодь — рушій змін, розвитку та майбутнього
14 серпня	🐝 День пасічника України	Вшанування праці українських бджолярів
19 серпня	📸 Всесвітній день фотографії	Мистецтво зберігати миті історії
23 серпня	🇺🇦 День Державного Прапора України	Символ української свободи, єдності та незламності
24 серпня	💙💛 День Незалежності України	Найважливіше державне свято нашої країни
29 серпня	🕯️ День пам’яті захисників України	Вшанування Героїв, які віддали життя за Україну
30 серпня	🕊️ Міжнародний день жертв насильницьких зникнень	Пам’ять про людей, доля яких залишається невідомою
31 серпня	💻 День блогу	День творчості, інформації та цифрового спілкування

---

📖 Бібліотечна підказка

Серпень — чудова нагода читати, пізнавати та відкривати нове!

💛 Цікаві факти • 💙 Книжкові рекомендації • 📚 Віртуальні виставки • 🇺🇦 Патріотичні сторінки • ✨ Пізнавальні матеріали

Читайте. Пізнавайте. Пам’ятайте. Будьте разом з Україною! 🇺🇦

«Кожна дата — це сторінка історії, яку варто знати» 📖

 

День вшанування пам’яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули в полоні

Цей день – символ нашого болю, скорботи та незгасної пам’яті про тих, хто віддав своє життя за Україну, за свободу та право жити на рідній землі.

Ми згадуємо військових, добровольців і цивільних громадян, які стали жертвами жорстокості війни, пережили нелюдські випробування полону або були закатовані окупантами. Їхня мужність, незламність і відданість Україні назавжди залишаться у наших серцях.

Щороку 28 липня в Україні відзначають День вшанування пам’яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули в полоні.

Цей день встановлено для вшанування мужності, стійкості та самопожертви українських військовослужбовців, добровольців і мирних громадян, які стали жертвами жорстокого поводження, катувань або загинули в полоні під час збройної агресії проти України.

Під час війни тисячі українців стали на захист своєї держави. Серед них – військовослужбовці, добровольці, медики, волонтери, представники силових структур і звичайні громадяни. Багато з них потрапили в полон, де зазнали нелюдського поводження, катувань і втратили життя. Їхній подвиг і стійкість стали символом незламності українського народу.

Вшанування пам’яті загиблих – це прояв поваги до тих, хто віддав найдорожче за свободу, незалежність і майбутнє України. Це також нагадування про необхідність дотримання міжнародного гуманітарного права, захисту прав військовополонених і цивільного населення під час збройних конфліктів.

У цей день по всій Україні проходять пам’ятні заходи: покладання квітів до меморіалів, хвилини мовчання, тематичні уроки, виставки, зустрічі з військовими та родинами загиблих. Українці згадують усіх, хто не повернувся з полону, і висловлюють підтримку тим, хто досі перебуває в неволі.

Пам’ять про Захисників і Захисниць України, добровольців та мирних жителів, які загинули в полоні, є невід’ємною частиною національної пам’яті. Їхня мужність, відданість Батьківщині та незламний дух назавжди залишаться прикладом для майбутніх поколінь.

Схиляємо голови перед світлою пам’яттю всіх, хто віддав життя за Україну. Вічна пам’ять загиблим. Вічна шана Героям

  Пропонуємл переглянути відео: 

https://www.youtube.com/watch?v=kmzXB5YDq-M 

«Незламні духом: Гідність крізь морок полону»

 

Щороку 4 червня в Україні відзначається День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. 

Цей скорботний день був офіційно встановлений постановою Верховної Ради у 2021 році. Дату обрано не випадково: саме 4 червня світ відзначає Міжнародний день безневинних дітей – жертв агресії, запроваджений ООН. 

Головна мета цього дня — нагадати суспільству про страшну ціну війни, скалічені долі та втрачені дитячі життя. Традиційно цього дня українці згадують загиблих маленьких українців хвилиною мовчання, долучаються до національної акції «Голоси дітей» (запалюють свічки та розвішують на деревах дзвіночки, що символізують дитячі голоси) та приносять квіти й іграшки до меморіалів. 

За даними Офісу Генерального прокурора, станом на травень 2026 року внаслідок збройної агресії росії в Україні загинули щонайменше 705 дітей, ще 2527 дістали поранення різного ступеня тяжкості. Водночас ці цифри не є остаточними, адже через бойові дії та тимчасову окупацію частини територій встановити повну кількість постраждалих дітей наразі неможливо.

Кожна така цифра – це зруйноване дитинство, нездійснені мрії та непоправна втрата для родин, громад і всієї України. Війна забрала у тисяч дітей право на безпечне життя, навчання, спілкування з рідними та мирне майбутнє.

У День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок російської агресії, схиляємо голови перед світлою пам’яттю невинних жертв війни та висловлюємо співчуття їхнім родинам. Пам’ятаємо кожну дитину, чиє життя обірвалося через війну…

 

 

У 2026 році Всесвітній день вишиванки відзначає свій 20-річний ювілей. Нинішнє свято присвячене підтримці культурної спадщини окупованих регіонів, об'єднуючи людей в Україні та за кордоном.

Головне:

• Великий ювілей: у 2026 році Дню вишиванки виповнюється 20 років.
• Історичний розвиток: свято пройшло шлях від студентської ініціативи у Чернівцях до проекту всесвітнього масштабу.
• Коли святкувати: Всесвітній день вишиванки традиційно відзначають у третій четвер травня, отже цього року він припадає на 21 число.
• Головна тема: цьогорічне свято присвячене культурній спадщині окупованих регіонів України.
• Як долучитися: одягнути вишиванку, зробити фото, задонатити на ЗСУ та вшанувати пам'ять полеглих героїв новою традицією - "Вишитою стрічкою пам'яті".
• Програма-2026: заходи з нагоди Дня вишиванки заплановані не лише в українських містах, але й у низці закордонних локацій.
• Флешмоб: українців по всьому світу закликають створювати "живу цифру 20" та ділитися світлинами у соцмережах із хештегом #WorldVyshyvankaDay20.

Історія походження свята

Традиція відзначати День вишиванки зародилась на факультеті історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича у 2006 році.

Саме тоді студентка (на той час) Леся Воронюк звернулась до своїх друзів з ідеєю обрати день, щоб всім разом одягнутися у вишиті сорочки.

Так сформувалась команда однодумців - оргкомітет свята, який досі активно працює та розвиває цю ідею.

Спершу акцію підтримали лише кілька десятків студентів і викладачів, однак вже наступного року до неї почали долучатися інші факультети університету.

Із року в рік День вишиванки розростався всією Україною завдяки студентству та небайдужим громадянам, а у 2010 році (завдяки українській діаспорі), свято набуло статусу Всесвітнього.

У 2015 році, зважаючи на важливість події та запити щодо просвітницько-гуманітарних проектів, оргкомітет свята створив відповідну громадську організацію - "Всесвітній день вишиванки".

Сьогодні Всесвітній день вишиванки покликаний єднати українців крізь простір і час, поширюючи та актуалізуючи:

• як вишиті українські сорочки - вишиванки;
• так і українську культурну спадщину в цілому.
• Як визначається дата свята

• Започаткована студентами акція сьогодні стала одним із найулюбленіших та наймасовіших свят українців та солідарних з Україною іноземців по всьому світу (до нього щороку долучається понад 100 країн).

  Цей день важливий ще й тим, що перетворився по суті:

  • на важливий об'єднавчий просвітницький майданчик з реалізації різних проектів в Україні;
  • на невід'ємну складову культурної дипломатії за кордоном.

  Вирахувати дату Всесвітнього дня вишиванки - просто, адже свято щороку відзначають у третій четверг травня.

  Такий "фіксований день", за словами організаторів, було обрано з багатьох причин.

  Але основна з них - День вишиванки має припадати саме на робочий день (як нагадування про те, що вишита сорочка завжди була невід'ємною частиною життя українців).

Традиції свята та програма у 2026 році

У 2026 році Всесвітньому дню вишиванки виповнюється 20 років.

"За ці роки воно набуло небачених масштабів, його знають та відзначають у всьому світі та на усіх континентах. Наша команда пишається кожним, хто щороку у третій четвер травня одягав вишиванку. Тільки завдяки вам традиція живе й житиме ще багато десятиліть", - констатували раніше його організатори.

Уточнюється, що цьогорічне свято присвячене культурній спадщині окупованих регіонів України - Донеччини, Луганщини, Криму, Херсонщини, Запоріжжя та Харківщини.

Отже, цього року Всесвітній день вишиванки відзначатимуть 21 травня - в Україні та світі.

 

Міжнародний день музеїв щороку перетворює весняний календар на потужний сигнал про те, що культура — це живий організм, здатний зцілювати рани суспільства і будувати мости між поколіннями. Започаткований у 1977 році Міжнародною радою музеїв, цей день сьогодні об’єднує десятки тисяч установ по всьому світу, пропонуючи безкоштовний доступ, спеціальні екскурсії та інтерактивні програми, які роблять спадщину доступною для мільйонів людей.

Історія заснування та розвитку Міжнародного дня музеїв

У 1977 році в Москві під час 11-ї Генеральної конференції Міжнародної ради музеїв делегати з різних континентів ухвалили рішення, яке назавжди змінило музейний ландшафт планети. Вони проголосили 18 травня днем, присвяченим музейництву, з чітким девізом: музеї є важливим засобом культурного обміну, збагачення культур і розвитку взаєморозуміння, співробітництва та миру між народами. Ця формула не залишилася сухим документом — вона стала основою для щорічних святкувань, які швидко поширилися від Європи до Азії та Африки.

Перші роки святкування були скромними, але вже у 1978-му до ініціативи долучилися понад 150 країн. З 1992 року кожне святкування отримало власну тему, яка віддзеркалює актуальні виклики часу. Перший міжнародний постер з’явився у 1997 році й був адаптований у 28 державах. З того моменту масштаб зростав стрімко: якщо у 2009-му участь взяли 20 тисяч музеїв у 90 країнах, то до 2017-го цифра сягнула 36 тисяч у 156 країнах. Останні дані ICOM свідчать про понад 37 тисяч учасників у приблизно 158 країнах і територіях.

Такий ріст пояснюється не лише організаційними зусиллями, а й глибокою потребою суспільств у місцях, де можна зупинитися, поміркувати та відчути зв’язок із корінням. Музеї перестали бути елітарними храмами — вони стали живими майданчиками для дискусій, де кожен відвідувач може знайти свій голос у хорі людської історії. У контексті глобалізації та цифровізації це свято набуло особливої ваги, адже саме музеї допомагають протистояти фрагментації знань.

Значення музеїв у сучасному світі: освіта, дослідження та соціальні зміни

Музеї сьогодні — це не склади речей, а потужні генератори знань і емоцій, які формують світогляд мільйонів. Вони поєднують наукові дослідження з доступним викладом, перетворюючи складні концепції на зрозумілі історії. За даними UNESCO, кількість музеїв у світі зросла з 22 тисяч у 1975-му до майже 104 тисяч сьогодні, і кожен з них виконує роль освітнього центру, де діти та дорослі дізнаються про біологію, історію, мистецтво та технології.

У сфері досліджень музеї стають справжніми лабораторіями: реставратори використовують сучасні технології, щоб розкрити таємниці стародавніх артефактів, а вчені аналізують колекції для нових відкриттів. Під час пандемії 2020–2021 років, коли відвідуваність топ-100 музеїв світу впала на 77 %, саме цифрова адаптація врятувала доступ до культури. Віртуальні тури, онлайн-лекції та інтерактивні додатки дозволили мільйонам людей не втратити зв’язок зі спадщиною.

Соціальний вплив музеїв ще глибший. Вони сприяють інклюзії, стаючи просторами для меншин, біженців і людей з інвалідністю. Програми для молоді, майстер-класи та тематичні вечори допомагають боротися з самотністю й будувати спільноту. У розділеному світі музеї виступають нейтральним майданчиком для діалогу, де різні погляди зустрічаються без конфлікту. Це особливо помітно в темі 2026 року, коли акцент робиться на миротворчій місії культурних інституцій.

Міжнародний день музеїв в Україні: стійкість і натхнення попри виклики

В Україні святкування набуло особливого звучання. Загальна кількість музеїв сягає приблизно п’яти тисяч, з них понад 650 державних зберігають державну частину Музейного фонду — близько 12 мільйонів предметів. Щороку 18 травня (а часто з 16 по 18) десятки установ у Києві, Львові, Одесі та інших містах відкривають двері безкоштовно, організовуючи лекції, концерти, майстер-класи та нічні екскурсії. У Львові, наприклад, щороку беруть участь понад 25 музеїв, створюючи триденний фестиваль культури.

Повномасштабна війна додала нової глибини. Понад 1400 об’єктів культурної спадщини пошкоджено, але українські музеї евакуювали колекції з десятків закладів, ризикуючи життям, щоб зберегти ікони, картини та археологічні знахідки. Музеї стали центрами документування злочинів агресора, створюючи виставки про героїзм цивільних і військових. Національний музей історії України та Музей Майдану перетворилися на символи опору, де відвідувачі не лише дивляться експонати, а й переживають емоції, які формують національну ідентичність.

Міжнародна підтримка та цифровізація допомогли. Віртуальні тури українських музеїв переглядають мільйони людей по всьому світу, а спільні проекти з європейськими партнерами повертають увагу до української спадщини. Це свято в Україні — не просто подія, а акт збереження душі нації, де кожен артефакт розповідає історію незламності.

Як відзначають Міжнародний день музеїв по всьому світу: традиції та інновації

У світі форми святкування вражають різноманіттям. У Парижі Лувр організовує нічні тури з живим музикуванням, а в Нью-Йорку Метрополітен пропонує безкоштовні сімейні воркшопи. Британський музей у Лондоні фокусується на інтерактивних інсталяціях, де відвідувачі самі створюють цифрові копії експонатів. В Азії, наприклад у Токіо, музеї влаштовують чайні церемонії та демонструють традиційні ремесла.

Інновації домінують: доповнена реальність дозволяє «оживити» стародавні статуї, а VR-тури переносять у недоступні куточки світу. Багато країн перетворюють день на тиждень або місяць подій, залучаючи школи та громади. Це не просто розвага — це інструмент культурної дипломатії, де музеї стають послами миру й розуміння.

Цікаві факти про Міжнародний день музеїв

• Найдавніший музей світу датується 530 роком до нашої ери — це колекція принцеси Еннігалді в Урі, де зберігалися артефакти ще старішої епохи.
• Найвідвідуваніший музей — Лувр у Парижі, який до пандемії приймав понад 9 мільйонів гостей щороку, а під час Міжнародного дня музеїв двері відчиняються для всіх без винятку.
• В Україні під час війни евакуювали сотні тисяч експонатів з прифронтових зон, і працівники музеїв часто працювали під обстрілами, рятуючи національне надбання.
• Перший постер свята 1997 року переклали 28 мовами, а сьогодні матеріали доступні майже 40 мовами, включаючи українську.
• Музеї як миротворці: у 2000 році тема «Museums for Peace and Harmony» надихнула на створення спільних виставок між країнами, що раніше були в конфлікті.
• Цифровий прорив: під час пандемії музеї створили понад 100 тисяч онлайн-контентів, які переглянули мільярди разів.
• Приватні музеї в Україні зросли в рази за останні роки, особливо в Карпатах, де туристи занурюються в етнографію через інтерактивні експозиції.
• UNESCO підрахунок: музеї пов’язані з понад 8000 об’єктами Всесвітньої спадщини, роблячи їх ключовими охоронцями глобальної пам’яті.

Ці факти лише верхівка айсберга, але вони показують, наскільки глибоко музеї вплетені в тканину людського досвіду. Кожен відвідувач може стати частиною цієї історії, просто переступивши поріг найближчої установи.

Міжнародний день музеїв продовжує жити в серцях мільйонів, нагадуючи, що культура — це не музейний пил, а жива сила, яка об’єднує нас усіх. Відвідайте музей 18 травня — і відчуєте, як минуле торкається сьогодення теплою рукою.

 

День пам’яті жертв політичних репресій

Третя неділя травня – визначний день для кожного українця. Річ у цім, що щороку у цей день у нашій країні вшановується День пам’яті жертв політичних репресій. “Великий терор” був розгорнутий на території Радянського Союзу у 1937 за ініціативи Сталіна та усієї керівної верхівки радянської влади. Унаслідок репресивних дій на території України були цілковито винищені представники інтелігенції, зруйновані суспільні зв’язки, відбувалося поширення антинаціоналістичних ідей, у суспільстві панувала масова депресія. 

Як виникла ідея відзначати День пам’яті жертв політичних репресій?

У травні 2007 р. Віктор Ющенко – чинний на той час президент України – видав указ у зв’язку з сімдесятою річницею подій “Великого терору”. В документі йшла мова про впровадження у нашій країні Дня пам’яті жертв політичних репресій, який має вшановуватися щороку, третьої неділі травня.

·         Як стверджують вчені історики, за період масових репресій на території Української Радянської Соціалістичної Республіки було засуджено близько 200 тисяч людей, а понад 150 000 осіб було розстріляно. Звільнення отримало менш як 1000.

 

Початок Великого терору

1937 рік, у Радянському союзі продовжується 20-річна боротьба з так званими соціально-ворожими елементами. Керівництво радянської влади на чолі з Йосипом Сталіним прагнуть цілковито підкорити собі населення країни. Саме з цією метою впроваджуються масштабні терористичні дії. Народ має звикнути до авторитаризму влади, так вважали представники влади. Проте насправді гасло Великого терору мало досить невинну назву – «Загострення класової боротьби з метою досягнення успіхів у будівництві соціалізму».

У зв’язку з цим, 30 липня 1937 року виходить Наказ НКВД СРСР, у якому йдеться про нагальну необхідність репресувати куркулів, політичних засуджених та осіб з антирадянськими настроями. І хоча ця дата вважається офіційним початком масштабних політичних переслідувань, документи свідчать, що до запровадження Великого терору радянська влада готувалася заздалегідь.

Окрім цього, в Наказі були передбачені так звані ліміти, тобто плани – кількість громадян, які мали понести ті чи інші покарання. В цих планах визначались дві категорії громадян. До перших відносили тих, що підлягали розстрілу, до других – тих, кого мали ув’язнити в таборах Головного управління таборів. Так, для Української радянської республіки, план на розстріл у 1937-1938 рр. складав понад 80 000 осіб.

Ще до того, як оперативний наказ про введення масових репресій увійшов в силу, почалася чистка в лавах самої партії та органів внутрішніх справ. Таким чином верхівка намагалася максимально досягти своїх цілей. Адже тільки звільнивши важливі органи влади від «негідних» можна було досягти цілковитої реалізації репресивних наказів.

Масові арешти

Влітку 1937 року Центральній комісії комуністичної партії України було наказано розіслати по всіх областях України наказ про створення спеціального органу для засудження репресованих. Це були так звані обласні трійки, вони складалися з голови НКВД області, прокурора та секретаря Всесоюзної комуністичної партії більшовиків. Цікаво, що створення подібних репресивних формувань аж ніяк не відповідало Конституції Радянського союзу. Проте, це зовсім не цікавило управлінську гілку влади.

Після того як людину арештовували, з нею можна було чинити що завгодно. В першу чергу, її позбавляли будь-якого захисту, у тім числі й адвокатського. Про якусь апеляцію чи про те, щоб оскаржити вирок у вищій інстанції, взагалі не було мови. Під час цинічних психологічних знущань та фізичних катувань заарештований готовий був зізнатися у будь-яких «злочинах». До речі, сам наказ про введення великого терору схвалював будь-які тортури для впливу на репресованих. Нелюдські знущання називали просто фізичним впливом.

Людей засуджували неправомірно попри можливу невинуватість. Все виправдовувалось ідеєю – викликати страх у політичних опонентів на будь-які небажані для влади дії.

Руйнування свідомості населення

Великий терор не викликав у мас нічого окрім глибокого страху та повної недовіри. Люди не могли довіряти не тільки представникам владних структур, але й своїм сусідам, друзям та навіть близьким родичам. Частим явищем стали анонімні наклепи та доноси, арешти знайомих, колег та родичів. Всіх незгідних з тоталітарним режимом називали просто «ворогами народу».

Дуже часто люди вимушено писали доноси на своїх друзів та колег, оскільки боялися, що вони можуть зробити це першими. Наклепи, які не мали під собою жодних підстав, стали для багатьох своєрідним засобом для зведення рахунків з керівництвом, колегами, сусідами тощо.

Зазвичай процеси засудження мали показовий характер. Таким чином тоталітарний режим намагався цілковито позбутися від представників колишньої еліти, а також дати зрозуміти новим обранцям та усьому населенню країни, наскільки важливим є повне підкорення волі вождя.

Великий терор тривав з липня 1937 року по листопад 1938 року. Саме в листопаді було видано новий наказ Центрального комісії виконавчого комітету партії і Раднаркому, у якому йшлося про припинення методів великого терору та введення законності у галузях досудового розслідування, прокурорського нагляду, арештів та судів.

Проте і під час згорнення засобів великого терору не обійшлося без тієї ж чистки, яка була йому притаманна. Вийшов відповідний наказ, у якому йшлося про фізичне усунення всіх осіб, які брали участь в організації та виконанні репресивних дій.

Реабілітації жертв репресій

З тим, що всі дії, спричинені великим терором, вважаються незаконними та осудними, погодилося радянське керівництво після смерті вождя Йосипа Сталіна. Так звана хрущовська «відлига» 1953-1964 рр. відома тим, що у цей період відбувалася реабілітація репресованих. Проте, ця реабілітація була частковою та обмеженою. Левова частка прав політично репресованих не були цілковито відновленими та вони продовжували носити клеймо «ворогів народу».

У 1991 році керівництво Української радянської соціалістичної республіки прийняло особливий Закон, у якому йшлося про реабілітацію політичних засуджених. Він став своєрідним засудженням та відмежуванням від методів “Великого терору”. Проте деякі репресивні засоби не були засуджені, а навіть вважалися правомірними та такими, що мали під собою певне підґрунтя.

У відповідності до закону 1991-го року було реабілітовано близько 250 тисяч громадян, а понад 100 тисяч осіб так і не дочекалися бажаної реабілітації.

І тільки нещодавно, 2015 році злочини тоталітарного режиму радянської влади були цілковито засуджені спеціальними законодавчими актами. Окрім цього, законодавчо заборонено пропагування символіки комуністичного тоталітарного режиму.

У 2018 році депутати Верховної Ради України прийняли закон, який розширив коло людей, що вважаються жертвами політичних переслідувань та підлягають обов’язковій реабілітації.

Криваві факти сталінських репресій

·         Найбільше жертв переслідувань поховано на Биківнянському кладовищі. Там спочиває близько 20 000 українців, яких розстріляли внаслідок сталінського терору.

·         Під час репресивних дій проти “ворогів народу” найбільше крові в Україні було пролито в ніч з 18 на 19 травня 1938 року. Тоді у в’язницях Києва від розстрілів загинуло понад 550 осіб.

·         Найчастіше розстріли проводили на місці поховання. Спочатку це були спеціально виділені земельні ділянки, на яких пізніше облаштовували цвинтарі. Та згодом, коли масштаби терору вже лякали, енкаведисти з метою приховати свої злочини, викопували траншеї у парках, лісах, садах. В ці ями закидали розстріляних та засипали їх вапном.

·         У 1955 році Комітет державної безпеки створив спеціальну директиву, яка містила конкретні вказівки про повідомлення родичам репресованих. Згідно до цієї директиви родині розстріляних необхідно було повідомляти, що заарештовані померли у в’язниці. Дату смерті вказували до 10 років з моменту ув’язнення. Причини смерті зазвичай вигадували.

·         Жертв політичного терору зазвичай розстрілювали наганом пострілом у потилицю чи в шийний хребець. Наган – револьвер, що відрізняється точною та безвідмовною дією. Через свою несильну віддачу підходив для проведення масштабних розстрілів.

·         Терору підлягали не тільки самі «злочинці», але й члени їхніх сімей. Дорослих членів сім’ї арештували, а дітей відправляли до дитбудинків.