Історія свята

Державами-членами Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, що зібралися в Парижі на двадцять восьму сесію Генеральної конференції ЮНЕСКО 25 жовтня – 16 листопада 1995 р., звертаючи особливу увагу на обов’язок розвивати та забезпечувати поважання прав людини та основних свобод для всіх без винятку незалежно від їхньої раси, статі, мови, національної належності, релігії або стану здоров’я і боротися з проявами нетерпимості, було прийнято та урочисто проголошено Декларацію принципів толерантності https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_503#Text , зі сповненням рішучості зробити все необхідне для утвердження ідеалів толерантності в суспільстві, оскільки толерантність є не тільки важливим принципом, а й необхідною умовою миру та соціально-економічного розвитку всіх народів.

16 листопада – дата щорічного святкування події урочисто проголошена статтею 6 Декларації принципів толерантності, для того, щоб піднести громадську свідомість, звернути увагу на небезпеку, приховану в нетерпимості, протидіяти її проявам, сприяти формуванню психології толерантності та вихованню в її дусі. 

Що означає толерантність (терпимість)?

За змістом статті 1 Декларації толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. 

Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність – це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

Стосовно поважання прав людини виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або прийняття чужих переконань. Це означає, що кожен може дотримуватись своїх переконань і визнає таке саме право за іншими.

Толерантність є однією з шести фундаментальних цінностей людства, поряд із свободою, рівністю, солідарністю, повагою до природи, загальним обов’язком, що  закріплені в Декларації тисячоліття Організації Об’єднаних Націй  (2020) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_621#Text   

Актуальність теми для дітей

Сьогодні спостерігається різноманіття випадків нехтування в сучасному суспільстві загальнолюдськими цінностями, порушення прав людини, особливо соціальних вразливих категорій населення та дітей у різних сферах життя, прояви нетолерантного ставлення до дитини у сім’ї, між дітьми та іншими учасниками освітнього процесу в закладах освіти, осередках дитячого дозвілля тощо. 

Як закріплено у статті 4  Декларації принципів толерантності саме виховання є найефективнішим засобом запобігання проявам нетерпимості. Виховання в дусі толерантності починається з прищеплення людям знань про їхні права та свободи з метою забезпечити їхню реалізацію та зміцнити прагнення кожного до захисту прав інших, має бути націлене на протидію негативним впливам, які викликають страх та відособлюють від інших, повинне розвивати в молоді здібності до незалежного мислення, критичної оцінки та формувати високі моральні критерії.

 З метою виховання чуйних і відповідальних громадян, відкритих до сприйняття інших культур, здатних цінувати свободу, поважати людську гідність та індивідуальність, запобігати конфліктам або розв’язувати їх ненасильницькими засобами особливу увагу слід приділяти питанням підвищення рівня педагогічної підготовки, навчальних планів, змісту підручників і занять, удосконалення інших навчальних матеріалів, застосовуючи нові освітні технології. 

Ліміт людяності у сучасному світі

«Всі ми різні, але всі ми рівні» – основоположний вектор толерантності за нормами міжнародного права та національного законодавства.

Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру, у Загальній декларації прав людини (1948 р.) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text з поміж іншого проголошується право кожного на свободу думки, совісті та віросповідання (стаття 18), на свободу переконань і на їхнє вільне висловлювання (стаття 19) та право на освіту, яка повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод, та сприяти взаєморозумінню, толерантності та дружбі між усіма народами, расовими і релігійними групами. 

В преамбулі Конвенції ООН про права дитини (1989 р.) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text  наголошено, що дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті Організації Об’єднаних Націй, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності і солідарності. У статті 29 Конвенції акцентовано, що освіта має бути спрямована на підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між усіма народами, етнічними, національними і релігійними групами, а також особами з корінного населення.

Закон України “Про освіту” (2017р.) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text унормовує поняття  безпечного освітнього середовища як сукупності умов у закладі освіти, що унеможливлюють, зокрема, заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема внаслідок фізичного та/або психологічного насильства, експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, приниження честі, гідності, ділової репутації (зокрема шляхом булінгу (цькування), поширення неправдивих відомостей тощо), пропаганди та/або агітації, у тому числі з використанням кіберпростору.

Важливо відмітити серед засад державної політики у сфері освіти та принципів освітньої діяльності, визначених у статті 6 Закону “Про освіту”, такі як людиноцентризм, забезпечення рівного доступу до освіти без дискримінації за будь-якими ознаками, у тому числі за ознакою інвалідності, формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психологічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками.

 Толерантність як суспільна цінність закріплена в статтях 54, 55 Закону України “Про освіту” через призму обов’язку педагогічних працівників та батьків здобувачів освіти поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших  учасників освітнього процесу, а також настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства.

Як стати толерантним?

Толерантна людина, передусім, поважає право кожного на індивідуальність. Інший – не означає гірший. Ціннісною є повага до думок, почуттів та переконань, відмінних від особистісних. Навчаймося не змінювати людей, а сприймати такими, якими вони є. 

Будьмо толерантними, друзі, шукаймо єдності у різноманітності!