«Всякий автор хоче писати так, щоб його зрозуміли;

але при цьому потрібно писати про те, що варто розуміння»

— Ж. Лабрюйер

3 березня усі читачі засвідчують улюбленим письменникам своє захоплення, адже цього дня, починаючи з 1986 року, увесь книжковий світ відзначає Всесвітній день письменника — відповідно до рішення 48-го конгресу ПЕН-клубу — міжнародного об’єднання письменників ( 12-18.01.1986 р.).

ПЕН-клуб — це організація поетів-романістів, яка була заснована в Лондоні ще в 1921 році. ПЕН-клуб (назва – абревіатура, створена з заголовних буков слів Поэти (англ. poets), Есеїсти, дослідники (англ. essayists) та Новелісти, автори прози, романісти (англ. novelists). По сукупності ці три букви утворюють слово ручка (англ. pen)). Перший конгрес ПЕН відбувся 1923 року в Лондоні. Ініціатором створення даної структури була англійська письменниця Кетрін Емі Доусон-Скотт. Найперший склад ПЕН-клубу очолив Джон Голсуорсі. Після першого конгресу ПЕН-клубу Лондона регіональні центри цієї організації з'явилися в 11 країнах світу. Зараз їх налічується вже близько 130.

Письме́нник — у широкому розумінні це кожна людина, яка пише твори (не обов'язково художні, наукові, вірші також), висловлює власні думки, досвід і бачення світу у письмовій формі. У вузькому розумінні це автор художніх творів; особа, для якої літературна діяльність є професією. 

Синонімами до слова письменник є літератор, майстер слова, працівник пера.

Перші письменники в глобальному суспільстві з'явилися очевидно з появою письма і літератури. Вперше письмо з'явилося на Близькому Сході (Шумер, Вавілон, Єгипет, Ассирія, Фінікія і т.д.) у рамках тогочасних храмових господарств, кожне з яких можна розглядати як місто, як державу або як підприємство (корпорацію), тому першими письменниками були священнослужителі - працівники цих храмових господарств, зусиллями яких було створено велику кількість творів на тему віровчень, законодавства, історії, науки, частина з яких дійшла до нашого часу.

 Про існування місцевого письменства на землях Русі немає достовірних відомостей, лише непідтверджені дані про використання місцевими племенами "черт і рєз", ймовірно чогось подібного знаків (ієрогліфів). З поширенням православ'я Русь  досить швидко стає важливим центром поширення грамотності для Східної Європи і Західної Азії.

 «Повість минулих літ» — перша в Київській Русі пам'ятка, яка висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди. Відомі три редакції «Повісті минулих літ»: перша — складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором із літописних зведень поч. XII ст. з доведенням розповіді до Перлиною давньої української літератури і пам'яткою світової культури, створеною у XII столітті, є героїчна поема «Слово про похід Ігорів», яка стоїть в одному ряду з найвидатнішими творами середньовічного епосу, такими як «Витязь у тигровій шкурі» (грузинська література), «Пісня про Роланда» (французька література), «Пісня про Нібелунгів» (німецька література).

Пригадаємо деякі імена: Григорій Сковорода Іван Котляревський Тарас  Шевченко Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська Леся Українка М. Хвильовий П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, О. Довженко, О. Гончар Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та ще багато інших. Люди, які залишили нам безцінні пам’ятки, свої думки й почуття, виражені в їх творах.

Не можна не згадати сьогодні ім’я видатного сина свого народу – Тараса Шевченка. «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, свіжі і вільні шляхи професорам та книжним ученим», - говорив про Тараса Григоровича Іван Франко. Шевченко — явище унікальне. Його немає з ким порівняти у письменстві інших народів. Не тому, що він кращий за інших. Йдеться про особливий генотип культури нашої країни.

Професія письменника ніколи не була легкою . Згадаємо початок ХХ століття. «Розстріляне Відродження». Не відомі точні дані щодо кількості репресованих українських інтелігентів у часи сталінських репресій періоду Розстріляного відродження. За деякими даними це число сягало 30000 осіб.

Кажуть, кожна людина здатна написати хоча б одну книгу – про власне життя. А письменники? Скільки книг можуть написати вони? Скільки часу можуть провести за рукописом, не відриваючись від нього? Хоча... Література – така творчість, мірилом для якої, мабуть-таки, є не кількість, а якість написаного. Та і в цій – словесній царині – не без винятків. Про літературні рекорди розповідають найвідоміші українські автори.: Оксана ЗАБУЖКО, Сергій ЖАДАН, Андрій КОКОТЮХА,Андрій КУРКОВ, Ірен РОЗДОБУДЬКО та інші.

Ви спробуйте самі сісти й написати невеликий твір, та такий, щоб не соромно було іншим дати прочитати і вислухати критику. Спробуйте! Деякі застрягають на першій же сходинці. І те, що раніше здавалося легким і захопливим, стає каторжною працею. А між іншим, у письменників також є плани й терміни. І в ці терміни потрібно ще Музу умовити гарненько попрацювати!

Письменник повинен бути наділеним посидючістю, величезним терпінням, самомотивацією, організованістю. При цьому бути всебічно розвиненим (на це теж потрібен час), бути, як то кажуть “в струмені”, бути цікавим різним людям. Від інтелектуальної діяльності люди втомлюються набагато сильніше, ніж від фізичної праці, та й відновити фізичну силу простіше.

Так, нелегка це праця, але скільки задоволення ми можемо отримати, слухаючи або читаючи справді гідний уваги твір.

Третього березня увесь книжковий світ відзначив Всесвітній день письменника. Тож, дорогі поети й письменники, щиро вітаємо зі святом — Усесвітнім днем письменника! Бажаємо, аби душі ваші невтомно працювали, народжуючи нові й нові образи, аби Велика Любов зігрівала кожну літеру, написану вами, аби все, що випливло з-під вашого пера, було якісним і непересічним.