Сьогодні - Всесвітній день поезії.

Рішення про встановлення цього свята було прийняте в зв'язку з тим, що поезія може допомогти людині розгадати найскладніші питання.

Поезія формує громадську думку і в той же час передає внутрішні переживання як самого автора, так і читачів.

Рішенням генеральної конференції ЮНЕСКО, Всесвітній день поезії був призначений на 21 березня. Це свято відзначається з 1999 року.

Формально всі найголовніші заходи на честь поетів усього світу проводяться в Парижі, оскільки саме там розташована штаб-квартира цього структурного підрозділу ООН.

 

Основна мета святкування — дозволити невеликим видавництвам, які несуть поезію в маси, заявити про себе якомога голосніше.

Крім того, представники ЮНЕСКО вважають, що поезія була і залишається найважливішою частиною сучасного мистецтва. Тому людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і знаходити в них справжнє багатство.

День поезії — це ще й нагадування всім сучасникам про великих поетів, які своїм твердим словом впливали на долі цілих держав і завжди були в пошані.

Поезія — це найважливіше культурне явище, всеосяжна мова, що передає внутрішнє прагнення людини. Відображення і дзеркало суспільства, поезія — головний засіб самостверждення і дієвий важіль творчості, прогресу та всезагального розвитку.

Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами. Заохочення до поетичної творчості, її поширення та перекладу — це ще один із чинників сприяння культурному різноманіттю, життєво важливе джерело натхнення, відроджуване живою єдністю поета в багатогранних проявах його творчості. 

ТОП 10 ЦІКАВИХ ФАКТІВ ПРО ПОЕЗІЮ

1. Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в ХХІІІ ст. до н. е. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-Ана. Ця знахідка підтверджена артефактами. Принцеса є найбільш раннім автором, ім’я якого відоме. Її вважають першою поетесою. Вона була дочкою засновника Аккадського царства – царя Саргона, і відома своїми поезіями, присвяченими шумерським богам.
2. Перші словники рим з’явилися ще в Середньовіччі.
3. Найбільше у світі цитують англійського поета Вільяма Шекспіра. Десята частина оксфордського цитатника має рядки його сонетів, комедій і трагедій.
4. Першим видатним ренесансним українським поетом вважають Павла Русина з Кросна (народився близько 1470 р., а помер 1517 р.). Поет довго працював у Кракові, викладаючи у тамтешній академії, бував він в Угорщині, жив у Відні. Однак першим з українців, хто почав писати латиномовні вірші, був Юрій Дрогобич (книга «Прогностичне судження…», 1483 рік).
5. Першим теоретиком віршового українського мистецтва є Мелетій Смотрицький (1577-1633). Думки про науку поезію він виклав у своїй знаменитій «Граматиці слов’янській», яка вперше вийшла в Ев’є 1619 року. Між іншим, у граматиці є цікаве посилання на твір М. Стрийковського: «Хронограф Достовірний» (4-а Хронологія): «Овідій, славний латинський поет, був в ув’язненні у сармацьких народів і, навчившись досконало слов’янського діалекту, визнав його за чистий і красний і писав на ньому чудові стихи, або вірші».
6. Перша друкована Антологія української поезії вийшла в Почаєві 1790 року – це був звід духовних віршів і пісень, що складався з чотирьох частин і містив у собі вірші, присвячені Богу, Богородиці, святим та іконам. Збірник містив 247 творів і називався «Богогласник». У XIX ст. книжка багато разів перевидавалася.
7. Перші українські поетеси. Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі й про яких збереглися документальні свідчення, – інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна, жили, очевидно, в кінці XVII – на поч. XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.
8. Першими українськими поетесами ХІХ ст. вважають Марту Писаревську (1799-1874) і Олександру Псьол (1817-1887). Творів обох поетес збереглося зовсім мало. М. Писаревська за життя надрукувала лише один вірш «Петраркина пісня» (переспів із Петрарки – «Сніп», 1841), хоч написала значно більше. Її спадщина зберігалася довгий час у місті Вовчій (Волчанськ) на Харківщині в онуки поетеси, доля її натепер невідома. О. Псьол почала писати під впливом Т. Шевченка, її поетичний цикл «Три сльози дівочі» був відгуком на арешт кириломефодіївців, зокрема Т. Шевченка. Довгий час ці вірші приписували П. Кулішу. Деякі твори О. Псьол видавалися також за твори самого Т. Шевченка. Особливо любив поет вірш О. Псьол «Свячена вода» і навіть прохав друзів прислати йому цей вірш на заслання.
9. В Івана Франка (1856-1916) була оригінальна, ні на що не схожа манера написання віршів. Коли в нього виникала ідея, перш ніж записати свій витвір на папір, Іван Якович ходив довго кімнатою, шукав ритм, мугикав мелодію, а лише потім підбирав, наспівуючи, слова. І лише коли віршовані рядки та мелодія поєднувалися у гармонійну цілісність, поет переносив усе на папір.
10. Друга збірка поезій Миколи Вінграновського (1936-2004) «Сто поезій» завдяки старанням цензури вміщувала 99 віршів.

https://www.youtube.com/watch?v=6g2wToRfopc