«Всякий автор хоче писати так, щоб його зрозуміли;

але при цьому потрібно писати про те, що варто розуміння»

— Ж. Лабрюйер

3 березня усі читачі засвідчують улюбленим письменникам своє захоплення, адже цього дня, починаючи з 1986 року, увесь книжковий світ відзначає Всесвітній день письменника — відповідно до рішення 48-го конгресу ПЕН-клубу — міжнародного об’єднання письменників ( 12-18.01.1986 р.).

ПЕН-клуб — це організація поетів-романістів, яка була заснована в Лондоні ще в 1921 році. ПЕН-клуб (назва – абревіатура, створена з заголовних буков слів Поэти (англ. poets), Есеїсти, дослідники (англ. essayists) та Новелісти, автори прози, романісти (англ. novelists). По сукупності ці три букви утворюють слово ручка (англ. pen)). Перший конгрес ПЕН відбувся 1923 року в Лондоні. Ініціатором створення даної структури була англійська письменниця Кетрін Емі Доусон-Скотт. Найперший склад ПЕН-клубу очолив Джон Голсуорсі. Після першого конгресу ПЕН-клубу Лондона регіональні центри цієї організації з'явилися в 11 країнах світу. Зараз їх налічується вже близько 130.

Письме́нник — у широкому розумінні це кожна людина, яка пише твори (не обов'язково художні, наукові, вірші також), висловлює власні думки, досвід і бачення світу у письмовій формі. У вузькому розумінні це автор художніх творів; особа, для якої літературна діяльність є професією. 

Синонімами до слова письменник є літератор, майстер слова, працівник пера.

Перші письменники в глобальному суспільстві з'явилися очевидно з появою письма і літератури. Вперше письмо з'явилося на Близькому Сході (Шумер, Вавілон, Єгипет, Ассирія, Фінікія і т.д.) у рамках тогочасних храмових господарств, кожне з яких можна розглядати як місто, як державу або як підприємство (корпорацію), тому першими письменниками були священнослужителі - працівники цих храмових господарств, зусиллями яких було створено велику кількість творів на тему віровчень, законодавства, історії, науки, частина з яких дійшла до нашого часу.

 Про існування місцевого письменства на землях Русі немає достовірних відомостей, лише непідтверджені дані про використання місцевими племенами "черт і рєз", ймовірно чогось подібного знаків (ієрогліфів). З поширенням православ'я Русь  досить швидко стає важливим центром поширення грамотності для Східної Європи і Західної Азії.

 «Повість минулих літ» — перша в Київській Русі пам'ятка, яка висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди. Відомі три редакції «Повісті минулих літ»: перша — складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором із літописних зведень поч. XII ст. з доведенням розповіді до Перлиною давньої української літератури і пам'яткою світової культури, створеною у XII столітті, є героїчна поема «Слово про похід Ігорів», яка стоїть в одному ряду з найвидатнішими творами середньовічного епосу, такими як «Витязь у тигровій шкурі» (грузинська література), «Пісня про Роланда» (французька література), «Пісня про Нібелунгів» (німецька література).

Пригадаємо деякі імена: Григорій Сковорода Іван Котляревський Тарас  Шевченко Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська Леся Українка М. Хвильовий П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, О. Довженко, О. Гончар Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та ще багато інших. Люди, які залишили нам безцінні пам’ятки, свої думки й почуття, виражені в їх творах.

Не можна не згадати сьогодні ім’я видатного сина свого народу – Тараса Шевченка. «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, свіжі і вільні шляхи професорам та книжним ученим», - говорив про Тараса Григоровича Іван Франко. Шевченко — явище унікальне. Його немає з ким порівняти у письменстві інших народів. Не тому, що він кращий за інших. Йдеться про особливий генотип культури нашої країни.

Професія письменника ніколи не була легкою . Згадаємо початок ХХ століття. «Розстріляне Відродження». Не відомі точні дані щодо кількості репресованих українських інтелігентів у часи сталінських репресій періоду Розстріляного відродження. За деякими даними це число сягало 30000 осіб.

Кажуть, кожна людина здатна написати хоча б одну книгу – про власне життя. А письменники? Скільки книг можуть написати вони? Скільки часу можуть провести за рукописом, не відриваючись від нього? Хоча... Література – така творчість, мірилом для якої, мабуть-таки, є не кількість, а якість написаного. Та і в цій – словесній царині – не без винятків. Про літературні рекорди розповідають найвідоміші українські автори.: Оксана ЗАБУЖКО, Сергій ЖАДАН, Андрій КОКОТЮХА,Андрій КУРКОВ, Ірен РОЗДОБУДЬКО та інші.

Ви спробуйте самі сісти й написати невеликий твір, та такий, щоб не соромно було іншим дати прочитати і вислухати критику. Спробуйте! Деякі застрягають на першій же сходинці. І те, що раніше здавалося легким і захопливим, стає каторжною працею. А між іншим, у письменників також є плани й терміни. І в ці терміни потрібно ще Музу умовити гарненько попрацювати!

Письменник повинен бути наділеним посидючістю, величезним терпінням, самомотивацією, організованістю. При цьому бути всебічно розвиненим (на це теж потрібен час), бути, як то кажуть “в струмені”, бути цікавим різним людям. Від інтелектуальної діяльності люди втомлюються набагато сильніше, ніж від фізичної праці, та й відновити фізичну силу простіше.

Так, нелегка це праця, але скільки задоволення ми можемо отримати, слухаючи або читаючи справді гідний уваги твір.

Третього березня увесь книжковий світ відзначив Всесвітній день письменника. Тож, дорогі поети й письменники, щиро вітаємо зі святом — Усесвітнім днем письменника! Бажаємо, аби душі ваші невтомно працювали, народжуючи нові й нові образи, аби Велика Любов зігрівала кожну літеру, написану вами, аби все, що випливло з-під вашого пера, було якісним і непересічним. 

 

1 березня - Всесвітній день компліменту

Ви пам'ятаєте, коли в останній раз Вам робили комплімент? Пам'ятаєте, як він змусив Вас відчути, що Вас цінують? Для того, щоб поділитися цим почуттям благополуччя з оточуючими і був створений Всесвітній день компліменту, який відзначають щорічно в усьому світі 1 березня. Немає нічого кращого, ніж знати, як Ви змінюєте життя інших людей і що те, що Ви робите, для когось має значення.

Цей день був заснований Гансом Поортвлієтом з Нідерландів. Спочатку він називався Національним днем ​​компліменту, але поступово став популярним і в інших країнах світу.

Комплімент - комунікативний посил, який захоплено підкреслює ті чи інші переваги людини. Компліменти бувають щирі і не цілком, з позиції зверху, на рівних і знизу, прямі і непрямі, відкриті і з прикриттям.

Є таке поняття - «приховані компліменти». Це випадок, коли Ви людині приємно зробили, а "викрити" Вас в цьому неможливо. Приховані компліменти, неявно впливаючи на співрозмовника, створюють особливу атмосферу довіри у взаєминах. До числа прихованих компліментів можна віднести прояв щирого інтересу до співрозмовника - щиро зацікавлені питання з приводу його життя, роботи, сім'ї, подій, свідком яких він був - а після повертатися до його розповідей, демонструючи, що Вам це було важливо і Ви ці розповіді залишили у себе в душі. Люди люблять розповідати про своє хобі - розпитуйте про те, чим людина захоплюється. Самий нейтральний варіант, це часте згадування імені співрозмовника: якщо Ви запам'ятали ім'я співрозмовника і звертаєтеся до нього по імені, це демонструє по відношенню до нього щось більше, ніж просто шанобливе ставлення.

Найпростіший і явний - це прямий і відкритий комплімент, але саме він викликає найбільше відторгнення у людей, схильних в компліментах бачити лестощі і підлабузництво. Найбезпечніші - це непрямі компліменти з прикриттям, саме з них починати найнадійніше.

Люди, які добре ставляться один до одного обмінюються компліментами, тому що це приємно. Обмін щирими компліментами - хороша міжособистісна гра, де всі у виграші і переможених немає. Люди кажуть компліменти, щоб налагодити контакт і поліпшити відносини.

Уміння говорити компліменти - показник загальної та психологічної культури, показник вихованості і душевного здоров'я. Якщо людина вміє говорити компліменти - швидше за все, вона уважна до оточуючих, вміє бачити їх гідності і відчуває, як про це красиво сказати. Людина любить говорити компліменти - значить, у неї позитивний настрій, їй подобаються люди і, швидше за все, вона подобається сама собі! А з такою людиною - жити світло і приємно.

Коли Вам люди подобаються в принципі і Ви подобаєтеся співрозмовнику, говорити компліменти - просто. Придивіться до людини, знайдіть щось чудове, красиве, що викликає захоплення і скажіть їй про це. «У Вас гарні очі, гарне волосся, доброзичлива усмішка, мужня фігура ...» - зазвичай в людях нескладно знайти щось привабливе. Тут єдине правило - правило щирості: говоріть від душі.

1 березня — Всесвітній день цивільної оборони, Всесвітній день імунітету.

3 березня — Всесвітній день письменника, Всесвітній день дикої природи.

5 березня – 120 років із дня народження Наталі Забіли (1903–1985), письменниці, перекладачки;

6 березня — Всесвітній день боротьби з глаукомою, Всесвітній день дитячого

 телебачення і радіомовлення.

8 березня — Міжнародний жіночий день.

9 березня — Міжнародний день ді-джея, День народження Тараса Шевченка.

12 березня — День землевпорядника України.

13 березня — Міжнародний день планетаріїв.

14 березня —  День українського добровольця.

15 березня — Всесвітній день захисту прав споживачів.

18 березня — Міжнародний день сну.

19 березня — Міжнародний День клієнта.

20 березня — Всесвітній день Землі, Міжнародний день Щастя, 

21 березня — День весняного рівнодення, Всесвітній день поезії, Міжнародний день ляльок, Міжнародний день людини з синдромом Дауна, Міжнародний день боротьби за ліквідацію расової дискримінації, Міжнародний день лісів.

22 березня — Всесвітній день водних ресурсів, день таксиста.

23 березня — Всесвітній день метеорології.

24 березня — Всесвітній та Всеукраїнський день боротьби з туберкульозом, День фтизіатра.

25 березня — Міжнародний день пам’яті жертв рабства і трансатлантичної работоргівлі, день СБУ, Година Землі.

26 березня — День Національної гвардії України.

27 березня — Міжнародний день театру, день нефролога.

Нагадуємо, що у ніч з 25 на 26 березня 2023 року в Україні відбудеться переведення годинників на одну годину вперед.

 

День Лесі Українки 2023: біографія видатної поетеси та патріотичні цитати

У день народження Лесі Українки 25 лютого згадуємо, як жила і про що писала поетеса.

День народження Лесі Українки / фото ua.depositphotos.com

26 лютого 1871 року з'явилася на світ Леся Українка. Ця дата стала днем вшанування пам'яті талановитої поетеси, яка всім серцем любила Україну. Леся Українка внесла неоціненний внесок в українську літературу, а на її творах виросло не одне покоління українців.

У творчій спадщині поетеси - патріотичні та любовні вірші, драми, поеми, збірки українського фольклору, публіцистичні твори. Леся дуже цікавилася українською народною творчістю. Завдяки її роботі вдалося зберегти чимало творів. УНІАН розповів біографію поетесу і зібрав найпронизливіші цитати.

Біографія Лесі Українки

Справжнє ім'я Лесі Українки - Лариса Петрівна Косач-Квітка. Вона народилася 25 лютого 1871 року в родині дворян в Новограді-Волинському (в цьому ж місті народився Валерій Залужний). Її батьки були творчими людьми з хорошою освітою, вони часто влаштовували вдома творчі вечори та концерти.

У дитинстві Леся часто слухала українські народні оповідання від матері і дізналася від неї про мавок. Це породило в майбутній поетесі любов до народної творчості.

У дитячі роки Леся часто переїжджала з сім'єю в різні міста і вчилася у приватних вчителів. Свій перший вірш "Надія" написала в 9 років, коли її улюблену тітку заслали до Сибіру.

У 1881 році у віці 10 років Леся сильно застудилася, у неї почалися болі в руках і ногах. Це стало початком важкої хвороби, від якої поетеса страждала все життя. У цьому ж році Леся почала брати уроки гри на фортепіано у дружини Миколи Лисенка, вивчала грецьку мову і латинь.

У 1883 році у Лесі діагностували туберкульоз кісток і видалили частину кісток у лівій руці. Це стало важким ударом для Лесі, адже зі скаліченою рукою вона більше не могла грати на фортепіано. З цього віку вона почала багато писати.

У 1884 році Лариса Косач вперше опублікувала свої вірші у львівському журналі "Зоря", а також взяла собі псевдонім Леся Українка. В юності Леся займалася самоосвітою і активно писала.

З 20-річного віку багато подорожувала Україною і знайомилася з відомими письменниками. Через важку хворобу Леся була змушена виїжджати на курортне лікування в різні країни, а враження від поїздок відображала у творчості.

Леся Українка віком 18 років / фото wikimedia.org

У 1898 році під час лікування в Ялті Леся Українка познайомилася зі смертельно хворим Сергієм Мержинським, своїм першим коханням. У 1901 році він помер на руках у Лесі, а вона присвятила йому один з найкращих творів - драму "Одержима". Після цього Леся 6 років перебувала в жалобі.

У 1907 році познайомилася з тяжко хворим фольклористом Климентом Квіткою. Незабаром вийшла заміж і поїхала з ним на лікування до Криму. Поїздка вилікувала Климента, а ось Лесі ставало все гірше.

Останні роки життя поетеса дуже важко хворіла, але при цьому багато працювала і написала свої найкращі твори. Померла Леся Українка у віці 42 років у 1913 році в Грузії, де лікувалася. Її чоловік Климент після смерті дружини видав збірку українських народних пісень, виконаних голосом Лесі.

Найращі цитати Лесі Українки

Леся Українка писала на найрізноманітніші теми - про Україну, природу, любов і мрії.

• Всі - жінки, коли вони кохають.

• Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.

• Адже любов, як вода, несе і крутить, грає, рве, пестить, голубить, топить. Де жар, вона кипить, а зустріне холод - і стане льодом.

• Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.

• Мене любов ненависті навчила.

• Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.

• Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар.

• Терпіть кайдани - то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, - гірший стид.

• Чесний покриву не потребує.

• Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло.

• Сором мовчки гинути й страждати,

  Як маєм у руках хоч заржавілий меч.

• Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

  Серед лиха співати пісні,

  Без надії таки сподіватись,

  Жити хочу! Геть, думи сумні!

• Не поет, хто забуває

  Про страшні народні рани,

  Щоб собі на вільні руки

  Золоті надіть кайдани!

• Скрізь плач, і стогін, і ридання

  Несмілі поклики, слабі,

  На долю марні нарікання

  І чола, схилені в журбі.

  Над давнім лихом України...

• Слово, чому ти не твердая криця,

  Що серед бою так ясно іскриться?

  Чом ти не гострий, безжалісний меч,

  Той, що здійма вражі голови з плеч?

 

Сьогодні весь світ відзначає День рідної мови: історія та цікаві факти

21 лютого кожен народ вшановує свою мову

Щороку сьогодні, 21 лютого, мільйони людей у всьому світі відзначають День рідної мови. Це свято є нагодою вшанувати мовні та культурні традиції, які передаються з покоління в покоління.

День рідної мови вперше був проголошений ЮНЕСКО в 1999 році. Він покликаний привернути увагу до важливості навчання рідної мови та збереження всіх мов, якими розмовляють у країні чи регіоні. 

Однак початок цьому святу дали трагічні події. 21 лютого 1952 року в Бангладеш (Східний Пакистан) влада жорстоко придушила мітингувальників, які протестували проти заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської мови.

Із 1971 року, після проголошення незалежності Бангладеш, цей день відзначають у країні як день мучеників, які загинули за рідну мову. За пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.

За даними цієї організації, сьогодні у світі існує приблизно 6 тис. мов, 43% з них знаходяться під загрозою зникнення через глобалізацію та зростання міграції. Зокрема, лише в Європі під загрозою перебувають 30 мов, 13 із яких – на межі зникнення.

Українську мову знають та використовують приблизно 50 млн людей у всьому світі. Вона зазнала чимало випробувань за свою історію. Адже неодноразово її забороняли імперські та диктаторські режими, які прирівнювали українську до діалекту чи говірки. Однак попри перешкоди, українська мова досі активно розвивається і міцно вкорінена в свідомості українців, як мова нашої нації.

Цікаві факти про українську мову

• Сучасна українська мова має понад 250 тис. слів.
• За лексичним запасом найближчою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно), потім – російська (62%).
•  У 1918-1920 роках українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки. А, ще раніше, якщо поглянути на мовну карту 1871 року, вона була поширена ще далі. 
• Якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.
• У 448 році візантійський історик Пріск Панійський під час перебування в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів.
• Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української до середини XIX століття була назва «руська мова».
• В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П».
• Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».
• Українська мова багата на синоніми. Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
• Українська мова має велику кількість зменшувальних форм. Навіть слово «вороги» може звучати як «вороженьки».

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. 

Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.

Ліна Костенко