Ювілейні, знаменні і пам’ятні дати березня 

2 березня

- 70 років від дня народження Людмили Василівни Таран (1954), сучасної
української письменниці, літературознавиці, журналістки
- 100 років від дня народження Анни-Галі Горбач (1924–2011), української
літературознавиці, перекладачки, видавчині, громадської діячки

3 березня

Всесвітній день дикої природи (Резолюція ООН A/RES/68/205
від 20.12.2013 р.)

4 березня 

140 років від дня народження Тетяни Якимівни Пати (1884–1976),
української художниці, майстрині, викладачки петриківського розпису,
заслуженої майстрині народної творчості України

8 березня

Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир
(Резолюція ООН A/RES/32/142 від 16.12.1977 р.)

9 березня
- 150 років від дня народження Софії Пилипівни Левицької (1874–1937),
української художниці-емігрантки, живописиці
- 210 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка (1814–1861),
українського поета, прозаїка, гравера, етнографа, громадського діяча,
національного героя та символа України, діяча українського національного
руху, члена Кирило-Мефодіївського братства, академіка Імператорської
академії мистецтв

14 березня 

– День українського добровольця.

20 березня

Міжнародний день щастя (Резолюція ООН A/RES/66/281 від 28.06.2012 р.)

21 березня 

Всесвітній день поезії (Ініціатива ЮНЕСКО, ухвалена на 30-й сесії 1999 р.)
Міжнародний день боротьби за ліквідацію расової дискримінації
(Рішення ООН A/RES/2142 (XXI) від 26.10.1966 р.)
Міжнародний день лісів або Всесвітній день захисту лісів (Резолюція
ООН A/RES/67/200 від 21.12.2012 р.)

22 березня 

Всесвітній день водних ресурсів (Резолюція ООН А/RES/47/193
від 22.02.1993 р.)

24 березня

Всесвітній день боротьби із захворюванням на туберкульоз
(Ініціатива ВООЗ, запроваджена 1993 р.; Указ Президента України № 290
від 22.03.2002 р.)

 26 березня

 – День Національної гвардії України.

27 березня

Міжнародний день театру (Рішення на IX конгресі Міжнародного
інституту театру при ЮНЕСКО)

 

Сьогодні відзначається День Державного Герба України. Саме 19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила своєю Постановою Державний Герб незалежної України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті – національний символ українців часів визвольних змагань XX століття, який має статус малого герба та є головним елементом майбутнього великого герба.

Наша держава має 3 офіційні символи – Державний Герб, Державний Прапор та Державний Гімн. Саме вони є уособленням українського народу, його культури та звичаїв. Герб будь-якої держави є її найбільш відмітною емблемою. Його зображення має офіційний статус та використовується в печатках, на грошових купюрах та офіційних документах країни. Згідно Конституції Державна Герб України представлений малим та великим гербом. Малий Герб України зображений у вигляді тризубу золотистого кольору, розміщеного на синьому фоні. Така символіка була офіційно затверджена на засіданні Верховної ради 19 лютого 1992 року. Тому саме цей день лютого став Днем Державного Герба України. В свою чергу, зображення великого Державного Герба досі не затверджене і знаходиться на етапі розробки.

Вже багато століть герб єднає українців та надає сил. Український тризуб уособлює для нас зв’язок поколінь, прагнення українського народу до власної державності, соборності та незалежності. І сьогодні він на наших знаменах і зброї – як символ незламності і звитяжної боротьби проти окупанта!

• 2 лютого - Всесвітній день водно-болотних угідь, День бабака.
• 4 лютого - Всесвітній день боротьби проти раку.
• 6 лютого - День безпеки в Інтернеті, Міжнародний день бармена.
• 9 лютого - Міжнародний день стоматолога.
• 10 лютого - китайський Новий рік.
• 11 лютого - День хворого.
• 13 лютого - Всесвітній День радіо.
• 14 лютого - День усіх закоханих (День святого Валентина), День комп'ютерника.
• 15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, Міжнародний день дітей, хворих на рак.
• 16 лютого - День єднання України.
• 17 лютого - День кота в Європі, День спонтанного прояву доброти.
• 19 лютого - День Державного герба України.
• 20 лютого - День Героїв Небесної Сотні, День соціальної справедливості.
• 21 лютого - Міжнародний день рідної мови. 
• 22 лютого - Міжнародний день підтримки жертв злочинів. 
• 24 лютого - початок повномасштабної війни Росії проти України.
• 25 лютого - День інженерно-авіаційної служби авіації ЗСУ.
• 26 лютого - День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

 В Україні 29 січня відзначають День пам’яті Героїв Крут.

Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.
Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, Київського університету святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо налічувало близько 300 бійців Студентського куреня, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків.
Бій тривав до вечора. Завдяки вигідній позиції і героїзму українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) розстріляли. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного університету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.
Загалом у бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб. Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв.

Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних за розпорядженням українського уряду 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.
За радянських часів могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.
А тоді завдяки звитязі та сміливості українських вояків більшовицький наступ на Київ було зупинено на чотири дні, що дало змогу укласти Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу. Цим документом Україна визнавалась самостійною державою з західним кордоном, що існував між Австро-Угорщиною й Росією до 1914 року. Холмщина і Підляшшя відходили до України. Водночас договір передбачав встановлення дипломатичних відносин між деякими країнами, повернення військовополонених, обмін цивільних інтернованих, відмову від будь-яких анексій і контрибуцій, негайне відновлення економічних контактів і взаємного обміну товарами.
Після здобуття Україною Незалежності подвиг героїв Крут посів гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність.

Бій під Крутами назавжди став для українців символом хоробрості та рішучості. 

 

105 років тому, 22 січня 1919 року, на Софійському майдані у Києві відбулося проголошення Акта Злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу.

Цей день став епохальною історичною подією, основоположною віхою українського державотворення та увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття.

Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої праці заради майбутнього як на полі бою, так і в тилу. Коли ми, з різних регіонів країни, разом працюємо, боремося з окупантами, створюємо знакове та важливе, адже у нас спільна ціль: незалежна та соборна Україна.


День Соборності України – офіційне національне свято, що відзначається на честь Акту злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в 1919 році. Також роком раніше було проголошено незалежність УНР. Відзначається щороку 22 січня на офіційному рівні, проте цей день не є вихідним.

Понад 100 років назад, а саме 22 січня 1919 року дві українські республіки – УНР та ЗУНР стали однією державою. В наші дні це свято має величезне значення для кожного громадянина України.

В 1999 році Указом Президента України було запроваджене свято, яке назвали Днем Соборності України. День Соборності має величезне історичне та політичне значення в розбудові нашої держави.

Акт злуки демонструє бажання українців до об’єднання з метою розбудови суверенної держави. Возз’єднання України підсилило мрії українського народу до створення незалежної України, хоча вони втілилися через десятиліття – в 1991 році.

Наша єдність – наша зброя!