Календар свят та визначних дат

на квітень

1 квітня - День сміху 

              - Міжнародний день птахів

2
2 квітня - Міжнародний день дитячої книги

4 квітня - День веб-майстра

              - День створення НАТО

5 квітня - Міжнародний день моральності

7 квітня - Всесвітній день здоров'я

11 квітня  - Міжнародний день звільнення в’язнiв фашистських концтаборів

12 квітня - Міжнародний день польоту людини в космос

15 квітня - Міжнародний день культури

18 квітня - День пам'яток історії та культури

                - Міжнародний день пам'яток і визначних місць

19 квітня - День довкілля

21 квітня - Всесвітній день творчості та інноваційної діяльності

22 квітня - Міжнародний день Матері-Землі

23 квітня - Всесвітній день книги тa авторського права

                - Всеукраїнський день психолога

23 квітня - 105 років тому народився Григорій Михайлович Тютюнник (1920-1961) - письменник, журналіст, публіцист, педагог Найвідоміші його твори - повість «Хмарка сонця не заступить», збірки оповідань «Зоряні межі» та віршів «Журавлині ключі». Однак справжнім відкриттям вітчизняної літератури став його роман «Вир».

24 квітня - 105 років тому народився Дмитро Григорович Білоус (1920— 2004) - поет, перекладач, педагог, літературний критик, громадський діяч. Автор збірок гумору та сатири, книжок для дітей, статей, літературних розвідок про творчість українських письменників, понад 20 поетичних збірок. Серед них: «Осколочним!»; «Будьмо здорові»; «Декому на згадку»; «Пташині голоси» та ін.

26 квітня - Міжнародний день пам'яті Чорнобиля

28 квітня - Всесвітній день охорони праці

30 квітня - День прикордонника України

 

24 березня – Всесвітній і Всеукраїнський день боротьби проти туберкульозу

Щорічно 24 березня в усьому світі проводиться Всесвітній День боротьби з туберкульозом. В Україні цей день визначено також як Всеукраїнський день боротьби з туберкульозом. Саме в цей день, в 1882 році доктор Роберт Кох оголосив про те, що йому вдалося відкрити бактерію, що викликає туберкульоз, завдяки чому стала можлива розробка методів діагностики і лікування цього захворювання.

Туберкульоз, як і раніше є провідною причиною смертності від інфекційних хвороб в світі.
В рамках проведення впродовж березня Всеукраїнського місячника боротьби з туберкульозом, соціально-інформаційна кампанія покликана підвищити обізнаність людей щодо туберкульозу; наголосити на необхідності вчасно звернутись за лікарською допомогою при наявності симптомів; не займатися самолікуванням; проходити профілактичні скринінги за потреби; сприятиме покращенню ефективності лікування, в решті решт змінити суспільну думку стосовно формування адекватного ставлення до діагнозу туберкульоз і людей, яких він торкнувся.
Кожна людина, яка хворіє на туберкульоз, заражає 20-30 осіб із свого оточення за рік. На туберкульоз хворіють люди різного віку і статі. Збудник хвороби не розрізняє соціального статусу, і з однаковою силою уражає бідних і заможних. Туберкульозом можна заразитися де завгодно і необов’язково в результаті прямого контакту з хворим. Збуднику туберкульозу притаманна висока стійкість до впливу факторів зовнішнього середовища, у висохлому мокротинні та на різних предметах він може зберігати життєздатність до восьми місяців. Це обумовлює можливість контактно-побутового шляху передачі через посуд, білизну, предмети спільного користування. Оскільки на туберкульоз хворіють і тварини, можливе зараження при вживанні некип’яченого молока, непроварених м’яса, яєць, при догляді за хворими тваринами.

Військові дії та міграція створюють міцне підґрунтя для розвитку туберкульозу. При цьому, через російську військову агресію переважна більшість населення області не мала змоги звертатися за медичною допомогою. Випадки туберкульозу своєчасно не були виявлені.

«В Україні за останні роки досягнуто значного прогресу у подоланні туберкульозу – ухвалено профільний закон та затверджена стратегія розвитку системи протитуберкульозної допомоги. Ці заходи дозволяють привести профілактику та лікування хвороби до європейських стандартів.

Туберкульоз - це інфекційне бактеріальне захворювання, яке найчастіше вражає легені, але може вразити й інші органи - нирки, кістки, лімфовузли. Передається інфекція повітряно-крапельним шляхом: при кашлі, чханні та навіть під час розмови.

У світі від туберкульозу щороку помирає понад 1 млн людей. В Україні ситуація залишається напруженою. До війни наша країна посідала одне з перших місць у Європі за темпами поширення захворювання. Через пандемію та воєнні дії зменшилась кількість пацієнтів, у яких туберкульоз виявлений на ранніх стадіях.

21 березня -  Всесвітній день поезії

Поезія є не просто частиною загальносвітової культури, а й одним з геніальних досягнень людства. Особлива енергетика поезії здатна вести за собою, надихати та об’єднувати. Всього кілька поетичних рядків дивним чином можуть передати романтичні почуття та філософські роздуми, радість життя та біль втрат. І байдуже, якою мовою написані талановиті вірші — почуття й емоції, які вони висловлюють, не знають кордонів. З метою пропагування мистецтва поезії серед населення, підтримки мовного різноманіття за допомогою віршів та сприяння дрібним видавництвам ЮНЕСКО встановила Всесвітній день поезії (World Poetry Day), який відзначається щорічно 21 березня.

ПОЕЗІЯ УКРАЇНИ

В Україні був поширений особливий національний поетичний жанр — думи, тобто епічні та ліричні поеми, які речитативом виконувалися під акомпанемент бандури чи кобзи.

Але справжнім духовним лідером для українців став Тарас Шевченко. Народжений в кріпацтві, він мав видатний художній та поетичний таланти, а за революційний настрій своїх віршів пережив десятирічне заслання. Попри коротке життя, український геній залишив багато видатних поем, балад, повістей та збірку «Кобзар». Шевченко є поетом всесвітнього масштабу — його вірші перекладено на більшість світових мов, і навіть за межами України поету встановлено чимало пам’ятників.

В кінці XIX – на початку XX століття виникли нові поетичні течії — символізм, футуризм, акмеїзм, імажинізм. Представниками цих течій є відомі поети — французи Рембо, Верлен, Бодлер. Україна в цей час збагачується творами класиків національної поезії — Івана Франка та Лесі Українки.

Перша половина XX століття подарувала Україні творчість Максима Рильського, Павла Тичини, Володимира Сосюри, Андрія Малишка. Попри жорсткі рамки державної цензури цим поетам вдавалося писати вірші, які не втрачають актуальності досі.

1960-ті роки отримали назву «епохи шістдесятників» — молодих натхненних людей, зокрема, поетів, які вкладали в свої вірші передову громадянську та національну позицію. Творчість поетів-українців тієї доби — Василя Стуса, Василя Симоненка, Дмитра Павличка, Ліни Костенко багато в чому залишається актуальною і зараз.

Сучасна українська поезія, заснована на вікових традиціях, водночас стала більш глобалізованою. Поети, які належать до різних поколінь, надають багато уваги не тільки національним, а й загальнолюдським проблемам. Серед найвідоміших сучасних українських поетів — Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Андрій Любка.

З найдавніших часів і донині поезія залишається живим видом мистецтва, який постійно розвивається, але суть її залишається незмінною — прагненням до відтворення найглибших та найважливіших людських почуттів.

День поезії покликаний об'єднати всіх людей, відданих віршам. У цей день по всьому світу проходять конкурси та фестивалі, зустрічі авторів і шанувальників, на яких початківці та досвідчені поети презентують свої збірники. Безліч заходів до Дня поезії — це шанс молодих сучасних авторів і маленьких видавництв заявити про себе, отримати першого шанувальника і познайомити світ зі своєю творчістю.

У День поезії люди мистецтва хочуть нагадати всім, що вірші — це живопис, який можна почути.

"Королева української поезії". Ліна Костенко святкує 95-річчя

Ліна Костенко – поетеса-дисидентка, яка вистояла перед радянською цензурою, зберігши вірність правді та національним ідеалам.

Вона одна з небагатьох культурних діячів України, яка відмовилась отримувати звання Герой України.

З початку війни на сході України письменниця приєдналася до гуманітарної акції "Другий фронт АТО" і передавала на фронт збірки своїх поезій.
Після широкомасштабного вторгнення РФ вона не припиняла писати - між обстрілами, під час ракетних атак. Відмовилася залишати рідний Київ і казала, що жодного разу навіть не ховалася в бомбосховище.

Творчість Ліни Костенко відзначається глибоким філософсько-антропологічним змістом, інтелектуальністю й емоційною силою, адже поєднано традиційний український поетичний стиль із новаторськими національними ідеями, що зробило її твори актуальними.

Народилася Ліна Василівна Костенко 19 березня 1930 року в місті Ржищів, що на Київщині. Перші проби пера були ще в дитинстві, у студентські роки почала публікувати свої вірші в українських журналах.

Авторка поетичних збірок «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979), який було удостоєно Шевченківської премії (1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). У 2010 році опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок 2011 року.

Ліна Костенко – це справжній скарб для української літератури. В її творах можна знайти як вічні теми життя, так і оригінальні погляди на сучасність.


Її творчість, стала символом опору та духовної свободи.
Її слово — голос незламності духу та гідності.
Її історичні романи зберігають пам’ять поколінь і ведуть крізь сторінки боротьби за свободу.
Її поеми розкривають філософські й емоційні теми.
Її поезія вражає метафоричністю, глибиною та силою.
Ліна Костенко завжди залишалася вірною собі та своїм принципам.
Її творчість — це код української ідентичності, що відображає глибоке розуміння історії, традицій і цінностей української нації.

5 творів Ліни Коcтенко, які має прочитати кожен українець

1. "Берестечко", 1999

2. "Маруся Чурай", 1979

3."Сад нетанучих скульптур", 1987

4."Записки українського самашедшого", 2010

5.Поезія "Життя іде і все без коректур..."

 

День українського добровольця

14 березня в Україні відбувається вшанування добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.

І 2014-й, і 2022-й рік показали, що воїни доброї волі в Україні – непоодинокі. Добровольчий рух – один з феноменів українського суспільства. Одна з наших суперсил.
У важкі моменти добровольці підтримали та посилили українську армію.

У військо масово йшли найкращі. Люди, які мали досягнення та перспективи у цивільному житті, залишали бізнес і родини, наукові досягнення, успішну карʼєру в різних сферах і навіть своє життя в інших країнах та добровільно йшли на поле бою, щоб захистити Україну. Вони ризикували та ризикують життям заради нас. Чимало з них уже віддали свої життя.
Шана і памʼять – це найменше, чим можемо їм віддячити!

 Чому День українського добровольця відзначається 14 березня?

14 березня 2014-го на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили 500 бійців Самооборони Майдану. Вони сформували перший добровольчий батальйон для захисту України від російської гібридної агресії на Сході.

Навесні того ж року виникла низка добровольчих формувань – як поза державними структурами, так і при облдержадміністраціях, Нацгвардії, поліції.
У боях 2014–2015 років російсько-української війни брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Більшість із них згодом трансформувалися у військові частини силових структур.

Наступний сплеск масового добровольчого руху відбувся наприкінці 2021 – на початку 2022 років. На тлі загрози повномасштабної війни в країні формувалися підрозділи територіальної оборони. А після широкомасштабного вторгнення люди просто заполонили військкомати. Зараз Сили територіальної оборони є наймолодшим родом військ в українській армії.

День українського добровольця встановлено Постановою Верховної Ради України від 17 січня 2017 року № 1822-VII на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.

Україна нині переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність. 
Наші мужні оборонці, які сьогодні гідно дають відсіч ворогові, стоять в одному ряду з цілими поколіннями борців за волю і державну самостійність. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги й віддавали свої життя за українську землю. Серед добровольчих формувань, котрі гідно долучалися до відсічі ворогу в XX столітті, слід згадати загони Вільного козацтва та Гайдамацький кіш Слобідської України в часи Української революції 1917–1921 років, січовиків Карпатської Січі в 1938–1939 роках, воїнів УПА та партизан у часи Другої світової війни.  

Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини.
Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України; ті, хто став до лав територіальної оборони; ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра. 

Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги. 
Українські добровольці – це символ звитяги, самопожертви та героїзму.

 

ШЕВЧЕНКО Тарас Григорович (1814-1861) Видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор "Кобзаря", співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравірування (1860) Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Його доглядала сестра Катерина. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Незабаром став студентом Академії мистецтв. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. У 1844р. написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перезахований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів). Джерело: https://dovidka.biz.ua/taras-shevchenko-biografiya-korotko

 

Всесвітній день письменника

Відзначається згідно з рішенням 48-го конгресу Міжнародного ПЕН-клубу, що відбувся 12–18 січня 1986 р.

Міжнародний день письменника  можуть вважати своїм професійним днем також редактори, журналісти, історики та інші майстри слова. Саме 3 березня усі автори мають можливість зібратись для презентації творчих напрацювань, обговорення літературних новинок та нагородження найкращих за письменницьку діяльність.

У Всесвітній день письменників згадаємо тих, хто загинув від рук рашистів. Багато кому їхня смерть навіть нагадала про українських культурних діячів, які загинули від репресій в срср - "розстріляне відродження".

Письменник і засновник літературного проєкту "Дух нації" Юрій Руф від перших днів повномасштабної війни пішов добровольцем на захист України (1980-2022). Воював у складі львівської 24-ї бригади. Героїчно загинув навесні 2022 року на Луганщині. 

Дитячого письменника і поета Володимира Вакуленка (1972-2022) рашисти вбили в тимчасовій окупації на Харківщині. Він був учасником Революції Гідності і отримав поранення в Маріїнському парку 18 лютого 2014 р. під час сутички з "тітушками". Його книга "Я перетворююсь.Щоденник окупації. Вибрані вірші" вийшла у видавництві Vivat у 2023 р. 

Вікторія Амеліна (1986-2023) - талановита українська письменниця, громадська діячка багато часу приділяла документуванню воєнних злочинів рашистів, дослідженню війни, приєдналася до правозахисної організації Truth Hounds, яка документує воєнні злочини на звільненних територіях України. Її життя обірвалося через поранення, спричинене ракетним ударом рашистських нелюдів по Краматорську в червні 2023 р.

Гліб Бабіч - воїн, поет, волонтер (1969-2022). З 2014 р. добровольцем долучився до Антитерористичної операції на сході України. Пройшов п'ять років війни і шість бойових ротацій. Служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді.
Максим "Далі" Кривцов (1990-2024) - український поет, фотограф, громадський діяч, доброволець. Автор поетичної збірки "Вірші з бійниці". У цьому році У видавництві "Наш формат" вийшла друком книжка "На мінному полі пам'яті" - щоденники й записи Максима Кривцова, які він почав фіксувати ще від 2015 р.    

Максим Петренко (1983-2022) -  український письменник, науковець, винахідник, педагог, популяризатор читання, військовослужбовець Національної гвардії Україн, автор роману-щоденника "Спокійної ночі". Воював з 2014 р. Довго вважався зниклим безвісти.

Ілля Чернілевський (1991-2022) - український поет, співак, композитор, перекладач. Збірка його віршів "Я птах між тенет" побачила світ за півтора роки після його загибелі. Ілля Чернілевський на початку повномасштабного вторгнення добровольцем пішов до військкомату. Його не хотіли брати, бо не мав досвіду служби. Спочатку записався до загону тероборони, а  на початку березня 2022 р. став до лав ЗСУ, служив у 110-й бригаді. Воював - і продовжував писати. Загинув на Донеччині, біля селища Кам’янка Покровського району в день народження мами. Ілля - син Станіслава Чернілевського, чудового поета, кінорежисера, педагога.

Всесвітній день письменника - це світове свято, присвячене письменникам і літературному мистецтву, яке щорічно відбувається із метою висловити підтримку та шану авторам за їхній внесок у розвиток культурного і духовного життя суспільства.

Це цікаво:

Перший професійний письменник України Іван Нечуй-Левицький пішов з роботи вчителя російської мови заради письменництва на рідній солов’їній.

Василь Симоненко терпіти не міг роботу журналіста, тому що не бачив у ній творчої свободи.

Родина Бориса Грінченка розмовляла російською, але після прочитання «Кобзаря» письменник твердо вирішив спілкуватись виключно українською.

Микола Гоголь мав пристрасть до рукоділля: в’язав на спицях шарфи, кроїв сестрам сукні, ткав пояси, до літа шив собі шийні хустки.

Джек Лондон був соціалістом, а крім того ‒ першим в історії американським письменником, який заробив своєю працею мільйон доларів.

Агата Крісті страждала на дисграфію, тобто практично не могла писати від руки. Всі її знамениті романи були надиктовані.

Едгар Аллан По все життя боявся темряви.

Оноре де Бальзак завжди писав у темряві.

Чарльз Діккенс настільки не любив пам'ятники і монументи, що у своєму заповіті суворо заборонив зводити їх йому. Єдина бронзова статуя Діккенсу встановлена у Філадельфії.

У Лорда Байрона було чотири домашніх гусака, які всюди слідували за ним, навіть на громадських зборах.

Марк Твен був непоганим винахідником. Серед його розробок ‒ блокнот з відривними листочками для журналістів, шафа з розсувними полками, саморегульовані підтяжки, а також самий геніальний з його винаходів – машинка для зав’язування краваток!

 

ТОП-15 книг українських авторів, які варто прочитати

Шукаєте що варто почитати з сучасної української літератури? У цій статті ми зібрали найкращі книги українських авторів (сучасні і класики), які варто прочитати! Тут кожен перегорнутий аркуш розкриває глибокі ідеї, яскравих персонажів та захоплюючі сюжети.

Україна – країна з багатою культурною спадщиною та історією, може похвалитися чудовою літературною традицією, яка зачаровувала читачів протягом століть. Від захоплюючих історичних саг до сучасних творів, що спонукають до роздумів, українські автори зробили значний внесок у світ літератури.

Ворошиловград — Сергій Жадан

Роман Сергія Жадана, виданий Фоліо в 2010 році. Це жорсткий, реалістичний твір, який описує те, як все, що в тебе є забирають. Він розповідає про втрату свободи, території, минулого і пам’яті. Хоча єдине, що можна протиставити – це любов, ненависть і кримінальні навички. Роман присвячений історіям українського рейдерства. Це одна із найпопулярніші книги серед сучасних українських письменників.

Я бачу, вас цікавить пітьма — Ілларіон Павлюк

Кримінальний психолог Андрій Гайстер приїжджає до Буськового Саду, щоб розкрити загадкове зникнення дівчинки. Однак це село — місце, де реальність спотворена, а темрява ховається не лише зовні, але й у душах мешканців. Маніяк, якого всі заперечують, і дивний Харитон у червоному плащі — лише частина головоломки, яка випробовує героя. Книжка поєднує трилер, містичну драму й соціальні теми. Ілларіон Павлюк створив історію, що тримає в напрузі, розкриваючи темну природу людства. Книга, яка не відпустить вас навіть після останньої сторінки.

Чорний ворон. Залишинець — Василь Шкляр

Історичний роман-бестселлер Василя Шкляра, виданий в 2009 році, який розповідає про боротьбу українських повстанців проти радянської окупації під час радянсько-української війни 1917-1922 рр. Головний герой, Чорний Ворон, є військовим лідером та отаманом Холодного Яру, який виступає проти більшовицької армії. Вони борються за волю України, навіть після того, як втратили надію на перемогу. Ця книга відтворює героїчну сутність залишенців, які готові померти за свої ідеали.

Я (Романтика) — Микола Хвильовий

Психологічна новела, яка засуджує більшовицький революційний фанатизм та відображає фатальну розбіжність між ідеалами революції і методами їх досягнення. Тема комуністичного правління в Україні є центральною в цьому психологічному творі. Головний герой, замовчує свій особистий біль кулеметною чергою, але коли його власна мати стає жертвою, він стикається з моральними дилемами. Твір пропонує складну структуру, що охоплює життя на межі божевілля, обов’язку та сумління. Я (Романтика) – класика української літератури, яку варто прочитати кожному українцю.

Колонія — Макс Кідрук

У ХХІІ столітті людство розділене між Землею та Марсом. Поки Земля бореться з новим патогеном, на Марсі зріє протест серед молодих колоністів, які прагнуть змін, що можуть зруйнувати самі Колонії. Це перша частина циклу «Нові Темні Віки» — історія про соціальні конфлікти, епідемії та незмінну людську природу навіть у світі високих технологій і двопланетного існування.

Тигролови — Иван Багряный

Роман, де молодий український інженер-авіатор Григорій Многогрішний втікає зі сибірського концтабору через небезпечну тайгу. Майор НКВС Медвин розпочинає полювання на нього. Головна боротьба відбувається між цими двома персонажами, які зіткнулися зі світом жорстокості та приниження. Автор зображує страшну дійсність концтаборів, але також показує, як Григорій знаходить надію та відчайдушність у пошуках порятунку. Він рятує дівчину-мисливця, стає частиною української родини, закохується і дає їй щастя взаємної любові.

Також рекомендуємо: ТОП 20 книг сучасності, які варто прочитати

Я, Паштєт і Армія — Кузьма Скрябін

Книга відомого українського співака Андрія Кузьменка, що розповідає про його армійського друга Паштєта, який став солдатом через проблеми в університеті. Книжка пройнята армійським гумором і веселими історіями. Чудове чтиво для підняття настрою.

Холодний яр — Юрій Горліс-Горський

Історико-документальний роман про події у Холодноярській Республіці протягом 1918-1922 років. Ця республіка була осередком українського повстанського руху проти німецьких окупантів та російських інтервентів. Роман зосереджений на спогадах поручника армії УНР і описує бурхливі роки незалежності України.

Україна: Історія — Орест Субтельний

Всебічне дослідження багатого історичного шляху України, що дає читачам глибоке розуміння минулого країни. Книжка заглиблюється у ключові події, культурний розвиток та політичну динаміку, які формували Україну від її найдавніших витоків до сьогодення. Видання входить в ТОП найкращих книг українською мовою, які варто прочитати.

Танці з кістками — Андрій Сем’янків

Патологоанатом Северин стоїть на межі моральної кризи. Особисті невдачі, мізерна зарплата і постійне почуття нікчемності штовхають його на ризикований крок — угоду з тіньовим ринком трансплантації органів. Але одна поступка породжує іншу, а звичне уявлення про добро і зло поступово стирається. Ця книга — не лише історія злочину, а й проникливий психологічний портрет людини, яка бореться з власною совістю. Сем’янків майстерно змальовує внутрішній світ героя, повний сумнівів, страхів і моральних дилем.

Історія України від найдавніших часів до 18 ст. — Наталія Яковенко

Книга пропонує нову концепція історії України, уникаючи героїко-патріотичних мотивів та уявлення держави як жертви агресивних сусідів. Цей підхід став предметом дискусії про створення нових шкільних підручників, що враховували б не лише нові знання про українську історію, а й інтеграцію української історіографії у європейський контекст.

Також рекомендуємо: Хороші книги книги з історії України

Сліди на дорозі — Валерій Ананьев (Маркус)

Книга десантника Валерія Анаьева (більш відомого як Маркус) для людей, які хочуть зрозуміти події 2014 року на Сході України. Справжня історія війни на Донбасі словами очевидця. Важлива книга для патріотів та просто небайдужих читачів.

Також рекомендуємо: Кращі книги про АТО на Донбасі

Мій дід танцював краще за всіх — Катерина Бабкіна

Серія оповідань про життя п’яти родин. Діти зустрічаються вперше в школі у 1-й рік незалежності України і залишаються друзями назавжди. Від Харкова 20-х років і знищення театру Леся Курбаса під час Голодомору, до Другої світової війни, 90-х років та еміграції до війни на Сході України. Книга наголошує на прийнятті минулого. Вона показує, як події і обставини впливають на нас, навіть якщо ми не знаємо про них. Одна з кращих сучасних українських книг, які варто прочитати.

Букова земля — Марія Матіос

Цікава книга українською, яка охоплює 225 років і переплітає історії п’яти родин на різних суспільних рівнях, а також історичних персонажів, пов’язаних з Буковиною. Землероби, скотарі, воїни, посли і міністри впливають на приватну і загальноєвропейську історію. Події розгортаються від хутора Сірук на Буковині до Відня, Берліна, Бухареста, Москви і Берна.

Брама Європи — Сергій Плохій

Виклад історії України, від її раннього зародження як могутньої середньовічної держави до нинішньої боротьби з Росією. Плохій стверджує, що Україна відіграла вирішальну роль в європейській історії, слугуючи воротами між Сходом і Заходом.

Амадока — Софія Андрухович

Понівечений війною на Донбасі, герой роману “Амадока” втратив пам’ять. Його навіть не пам’ятають і ніхто не знає про його минуле. Його рятує жінка, яка любить його і намагається з’єднати фрагменти його пам’яті. В цьому романі порушуються питання про зникнення озера Амадока в Європі, взаємозв’язок між Катастрофою Східної Європи та репресіями української інтелігенції під час сталінського режиму, а також сила любові і терпіння у відновленні пам’яті людини.

Інтернат — Сергій Жадан

Унікальний погляд на антитерористичну операцію на Сході України, який спонукає до роздумів. Роман, написаний на тлі конфлікту, що триває, досліджує життя людей, які живуть у школі-інтернаті поблизу лінії фронту. Очима різних персонажів Жадан досліджує вплив війни на їхнє повсякденне існування, їхні мрії та пошук ідентичності й сенсу серед хаосу.

Григорій Сковорода. Літературні твори

Збірка філософських творів відомого українського поета і філософа Григорія Сковороди. Книга містить добірку філософських трактатів, діалогів та віршів Сковороди, в яких досліджуються такі теми, як природа Бога, сенс життя та взаємозв’язок між розумом і вірою. Твори Сковороди відображають унікальне поєднання східної та західної філософських традицій, а його ідеї продовжують впливати на українську та російську філософію і сьогодні.

Поклоніння ящірці — Любко Дереш

Популярна українська книжка: головний герой розповідає історію стосунків, що призвели до вбивства, під час своїх канікул у західноукраїнському містечку. Роман Дереша досліджує комплекси, страхи, сексуальні бажання, суперництво і музичні уподобання підлітків, звертаючи увагу на аморальність без зайвої критики.

                

• 3 березня -Всесвітній день письменника 
• 8 березня - Міжнародний жіночий день
• 9 березня День народження Т.Г. Шевченка (1814) український поет, прозаїк, мислитель, живописець, гравер, етнограф, громадський діяч. Національний герой і символ України.
• 14 березня - День українського добровольця
• 19 березня -95 років від дня народження Ліни Василівни Костенко (1930), української поетеси
• 21 березня - Всесвітній день поезії
• 24 березня - Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на туберкульоз
• 25 березня - День Служби безпеки України
• 26 березня - День Національної гвардії України